Ми розпитали в чотирьох власників ужгородських кафе про те, як їм жилося на карантині, з чим стикнулися, що планують робити з 11 травня, яка позиція щодо суттєвих обмежень на терасах. Пропонуємо чотири історії від рестораторів, у яких по кілька різнопланових закладів. Спершу опублікуємо правила роботи терас, затверджених Кабміном. обслуговування клієнтів дозволяється виключно на виніс за попереднім замовленням, або на літніх майданчиках під відкритим небом; рекомендовано забезпечити відстань між відвідувачами на літніх майданчиках не менше 1,5 м; заборонено вхід відвідувачів до приміщень закладів громадського харчування; замовлення слід приймати за телефоном або через спеціально облаштоване віконце (вхідні двері); відвідувачі поза прийомом їжі мають перебувати в масках; місце розрахунку має бути обладнане пристроями для безконтактної оплати, поличкою для передачі замовлення без контакту з клієнтом. замовлення має видаватися винятково в одноразовому посуді та в закритій тарі; заборонена видача меню. Воно має бути розміщено для ознайомлення поруч із місцем видачі замовлення. працівники мають мати всі необхідні засоби захисту; обов’язкове вимірювання температури у працівників закладів перед початком робочого дня. Заборонено допускати до роботи тих, у кого температура вища за 37,2°C і є ознаки респіраторних захворювань; дезінфекція має проводитися перед і після відкриття закладу, а також кожні дві години; адміністрація або персонал мають контролювати й запобігати створенню черг. На вході до закладів повинні бути антисептики. Тамара Готра, керівниця закладів “Apriori” й “УнгварЪскій” З 11 травня відкриється тераса Apriori. За час карантину ми вже готові на будь-що, тільки дайте працювати. Ця ситуація знищує бізнес, купу людей, тому ми зраділи навіть таким правилам. Цікаво тільки, а чим відрізняється черга до банкомату чи Епіцентру від черги до тераси на відкритому повітрі? Чому в закрите приміщення Епіцентру можна черги і скупчення людей, а вільно сидіти на свіжому повітрі чи навіть у приміщенні кафе – не можна? Увесь цей час стояли черги під тією ж Цукернею на набережній, про яку я тисячу разів говорила. А тепер треба 1,5 м відстані, 15 хвилин між замовленнями і по дві людини за столик. Окей, ми це все зробимо. Ми поміряємо рівно по 1,5 м між столиками для двох осіб, – слава Богу, наша тераса дозволяє це зробити. Думаю, люди хочуть посидіти на свіжому повітрі, випити келих чогось. Хоча, це буде і не келих, а одноразова склянка. Одноразовий посуд – так одноразовий посуд. З іншого боку, а який його сенс? Безпека? Я думаю, скляний і порцеляновий посуд, вимитий у посудомийних машинах, безпечніший за пластиковий, який незрозуміло якими руками куди складали. Щодо вбиралень, то думаю, логічно, що можна буде зайти в приміщення у туалет, адже треба помити руки. Ми облаштуємо у вбиральні куточок із усіма необхідними антисептиками. Photo 2020 05 08 18 38 01 Ясна річ, що все оптимізуємо, бо закладам у цей період треба виживати, ставати на ноги, ми не можемо повноцінно дозволити собі все те, що було до карантину. Тепер застосовуються екстрені методи: скорочується кількість змін, переформатовується робота. Якщо в сезон на кухні працювало до шести чоловік, то тепер переходитимемо на чергування. До початку карантину в Україні не було жодного випадку захворювання, а тепер його послаблюють – і маємо сотні випадків на день. Тому маємо дотримуватися режиму, якщо не хочемо повторення цього всього взимку, бо тоді точно всю країну винесуть на вилах.
До речі, мені здається, що ми ухвалили правильне рішення не працювати на доставку. Чула відгуки колег, що краще було без доставки, ніж із нею. Чому? Наприклад, у центрі міста у великій кількості закладів встановлені електроплити. Одна плита на місяць – це близько 10 тисяч гривень за електрику. Це скільки треба продати, аби забезпечити таку одну плиту? Я не кажу про зарплату, оренду… Тобто доставка – це було підтримання мертвого у штучній комі.