Ми звернулися до Олександра Ковача, голови Асоціації виноробів та виноградарів Закарпаття, знаного винороба, власника дегустаційної зали в Ужгороді “Шардоне”, аби він роз’яснив значимість такого документу. Він пояснив виданню Varosh, що ліцензія дає змогу легально постачати свою продукцію готелям, ресторанам, кафе. З іншого боку, Олександр іронізує, мовляв, ліцензія не має користі для держави, її давно треба було відмінити.

«Ліцензія не має жодної користі для держави, її давно слід було скасувати, адже цей документ не має жодного стосунку до контролю за якістю. Скажіть, молоко, ковбаса, хліб мають ліцензію? Можна ж контролювати якість і без ліцензії. А отримати її надзвичайно складно. Я називаю це обмеженням для малих виноробів. Це така вигадка потужних виробників, аби не допустити на ринок маленьких. Це нечесна гра в наявних умовах».

Голова асоціації підкреслює, що ліцензія вартує 780 гривень, але в процесі одержання доведеться вкласти чимало ресурсів.«Ця ліцензія коштує копійки, проте її отримання є дуже недешевим – за часом і фінансами. А вона абсолютно нікому непотрібна: ні державі, ні виноробу, ні споживачу. Адже, як я сказав, вона не має жодного стосунку до контролю за якістю. Ось Мілан півтора року отримував свою ліцензію…».

Олександр повідомляє, що ще п’ять закарпатських приватних виноробів надіслали документи на ліцензію.

Хтось очікує два місяці, а хтось – уже п’ять. Засновник “Шардоне” теж планує подавати папери. І водночас вірить, що ліцензії таки скасують.


На його думку, споживачу потрібен вибір, а не документ.

«Потрібен вибір не з 50 “монстрів”, а, скажімо, з п’яти тисяч приватних виробників. Тоді буде продукуватися якість».

Аналогічно Олександр Ковач сподівається, що відмінять акциз на вино. Тим паче, навіть у Молдові і Грузії скасували акцизну марку.

«Відмінять ліцензію та акцизну марку – настане бум виноробства. І споживач матиме вибір».

Територія закладу Винний Сад, де можна придбати і продегустувати вина Терруар

Також ми звернулися по коментар до Федора Шандора, президента Закарпатської туристичної організації. Він мовить, що ліцензія – неприємний, проте наразі єдиний вихід для приватних виноробів. І водночас – це новий крок у розвитку галузі. З іншого боку, колись і в Україні вже мають скасувати ліцензії, бо ніде в світі сухе вино й пиво не є акцизно-ліцензованим товаром.

За словами Шандора, перша ліцензія приватного винороба від 1946 року – знакова подія для Закарпаття. Це перша перемога над бюрократичноб системою.«Мілан (Беринець – ред.) уже все пройшов, а на 100 паперів у нього просили ще один, потім ще, і наприкінці – ще. Восени минулого року він майже дійшов до завершення, а потім знов застопорили. А цей винороб, до речі, уже здобув нагороду “Краще біле вино України”, переміг у багатьох конкурсах в Україні, Словаччині, Угорщині…».

Шандор підкреслює, що ця ліцензія таки має свою історичну вагу, тим паче ще п’ять виноробів подали документи. За ними підуть й інші.

«Ліцензовані винороби будуть “очищувати” ринок від неякісного продукту. Адже на фестивалях ліцензоване вино точно не стоятиме на одній полиці з усім іншим».

Незабаром ми підготуємо нові публікації про закарпатське вино.

Евеліна Гурницька, Varosh