Ситуація з роботою для українців, які змушені були переселитися, складна. На сьогодні на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості обліку перебуває 188 внутрішньо переміщених осіб, з них отримали допомогу по безробіттю 78 осіб. Такі дані надала Дарія Сердюк, заступниця начальника управління Ужгородського міського центру зайнятості. «При звернення на постановку на облік людина яка звернулася до центру зайнятості повинна подати паспорт, трудову книжку та довідку внутрішнього переміщеної особи, - каже Дарія Сердюк. - Із осіб, які до нас звернулися, 41 особа була працевлаштована на провідні підприємства Ужгорода, багато осіб працевлаштовано на ВАТ «Ужгородський Турбогаз», УВП №2 УТОГ, які крім працевлаштування надавали також тимчасове проживання. Працюють переселенці і на Ужгородській швейній фабриці, на підприємстві «Закарпаття Авто». Четверо осіб отримали одноразову допомогу, яка виплачується у розмірі одної середньорічної допомоги по безробіттю». Східняки, які перебувають на обліку у центрі зайнятості, це люди переважно з вищою освітою та високими заробітними платами, які вони мали у своїх областях до початку військових дій.

Тетяна Хорошилова, представниця ГО «Закарпаття-Донбас» каже: вижити на зарплату, яку пропонують підприємства Закарпаття, неможливо. «За даними регіонального штабу на Закарпатті зараз 4037 внутрішньо переміщених осіб, з них 800 -- дієздатні жінки та чоловіки. Всі люди, які переїхали сюди (за окремими винятками) орендують житло і воно не вартує мінімальну зарплату 1378,00 грн. Середня ціна за 2-кімнатну квартиру –3,5 тис. грн. Про умови я взагалі мовчу. За 1400 працювати і знімати житло, і при цьому треба одягатися, харчуватися, забезпечувати дітей…» За словами Тетяни Хорошилової, їхня організація проводила анкетування переселенців. Чимало з них висловили бажання виїхати за кордон. «На сьогодні ми ведемо перемовини із словацькою фірмою, яка працює на ринку працевлаштування. Будемо мати можливість працевлаштувати близько 80 осіб. Це і можливість працювати у стабільно розвиненій країні і якийсь достойний рівень життя», - каже Тетяна Хорошилова.

Громадська організація, в яку згуртувалися самі переселенці, допомагає своїм землякам, чим може. Якщо надходить інформація про якісь вакансії чи можливість додаткового заробітку, інформація вивішується на сайті.

В Олени Бодрухіної, яка у березні цього року приїхала на Закарпаття зі сходу України, історія з працевлаштуванням більш позитивна. Власне Олена, сама хоче працевлаштовувати інших, бо займається власною справою. «Коли я переїхала, насамперед постало питання про працевлаштування. Ті зарплати, які платять на підприємствах Закарпаття, на них вижити неможливо. Довелося думати, як організувати щось своє. Оскільки вдома я займалася сімейним невеликим бізнесом (пошиття корсетів), то вирішила продовжити справу і тут. Зараз ми на початковому етапі організації нашої фірми, набираємо зараз людей, звернулися до центру зайнятості. Але оскільки Ужгород і Закарпаття виявилися швейним краєм, набрати людей дуже важко. Крім того в Ужгороді ніхто не займався такими виробами і мусимо перевчати людей власними силами. Ми зорієнтовані на те, ми люди заробляли більше».

За словами Олени Бодрухіної, їхнє підприємство потребує мінімум 10 швачок. З 1 листопада вони вже запускають виробництво. Обладнання довелося орендувати, частину, що змогли, привезли із собою. Купити нове можливості немає. Жінка також каже, що держава могли б для підприємців зі сходу, якіі налагоджують виробництво в інших областях, зробити хоча б податкові канікули чи якісь пільгові умови. Адже розпочинати справу без жодної підтримки дуже важко.

Засідання проводиться у рамках проекту «Проведення Інформаційно-освітньої кампанії «Переселенці на Закарпатті: життя без стереотипів» за підтримки програми «У-медіа».

Повідомили в Ужгородському прес-клубі