Пані Марина вишиває, декупажить, займається декоруванням скла, але найбільшим хобі майстриня ввжає лялькарство. Саме ляльки допомагають жінці втілювати найрізноманітніші образи, які постають у її уяві. Техніку створення ляльок майстриня опановує за допомогою різноманітних тренінгів та інтернет-форумів, де спілкується з однодумцями-лялькарями.
- Пані Марино, розкажіть, коли почалося захоплення лялькарством? Ляльки – дівоча справа, тому цікавлюся ними все життя. У мене є німецькі ляльки, які в дитинстві купувала мама, і вони всі мають вираз обличчя, який передає емоцію, саме такі ляльки я колекціонувала з дитинства. А шити їх сама почала три роки тому. Поштовхом до самостійного створення іграшки стала лялька, яку отримала у подарунок під час обміну презентами серед учасників рукодільного форуму. Коли я доторкнулася до тієї ляльки – мозок перевернувся, я зрозуміла, що треба починати займатися цим.
- Що слугує натхненням для створення ляльок?
Натхнення приходить спонтанно, у голові народжуються образи, і я вже знаю якою буде моя лялька: як сидітиме, як буде одягнена, і що триматиме в руках.
- А подорожі надихають Вас на створення персонажів?
Наприклад, нещодавно я їздила у Ізраіль, і за три дні до поїздки мені дуже захотілося пошити ляльку-скрипаля. Завершити роботу над нею до відїзду я не встигла, але коли прилетіла в Ізраіль – побачила, що там всюди є фігури скрипалів – це національний символ країни. Поняття про Ізраїль, які в мене були, мабуть і підштовхнули мене до створення такого персонажу.
- Скільки часу потребує процес створення ляльки?
По-різному. Від кількох днів до кількох тижнів. Все залежить від того, наскільки відшліфований образ і скільки є матеріалу для його створення.
- З чого виготовляєте своїх персонажів?
В осноовному це –тканина.. Є багато технологій створення ляльок,але я обрала для себе інтер’єрну, текстильну, ароиатизовану ляльку. Такі витвори створюються не для забавки, а для того, аби бути елементом інтер’єру, що висловлює певну емоцію. Виготовляються такі ляльки з ароматизованої тканини, з запахом кави, ванілі, кориці які створюють відповідний варіант.
- Скільки сьогодні ляльок у вашій колекції?
Моя колекція переважно з подарованих ляльок, бо мої – знаходять господарів і переселяються у їхні оселі. Загалом я виготовила понад 50 ляльок.
Пані Марино, я знаю, що Ви палка шанувальниця КВНу, чи не намагалися створити, так звану, ляльку КВНщицю?
- Річ у тім, що половина моїх ляльок – комічні. Я люблю кумедних персонажів. Наприклад, моя найперша лялька-повар тримає на веделці мишку… Кожна лялька повинна мити якусь емоцію, і бажано позитивну, хоча є й сумні персонажі.
- Яку ляльку вважаєте найкращою у своїй колекції?
Як можна таке казати про дітей? (Сміється)Вони всі мої, я всіх їх люблю. Хтось вдася менше, хтось більше, але вони всі мої.
- Чи спонукали Вас до створення ляльки конкретні життєві ситуації?
Так. Це лялька-ангел, яку я створила за один вечір. Вона народилася напередодні річниці смерті моєї мами. Ця лялька точно нікуди не піде з моєї колекції
- А друзям ляльок своїх даруєте?
Звісно,це найкращий подарунок найближчим друзям.
- Відтворюєте в образі персонажу характер того, кому презентуєте витвір?
Так, або риси характеру, або те, чим людина займається чи захоплюється. Наприклад, вдома у Сергія Денисенка, живе подарований мною кіт-фотограф, а людині, яка захоплюється кулінарією я подарувала повара.
- Чи створюєте, так би мовити, святкові ляльки?
Є й такі. Я маю багато різних замовлень. Наприклад нещодавно зробила подарунок на рубінове весілля. У своїй роботі я намагалася відтворити фото сорокарічної давнини, і вийшла так звана лялькова фотографія.
Які лялькові образи зазвичай просять Вас створити замовники?
- Не можу сказати, що замовляють частіше, але дуже люблю замовлення, у яких просять зробити щось на власний розсуд, адже тоді я можу дати волю фантазії.
- Про що думаєте у процесі створення ляльки?
Я спілкуюся зі своїми ляльками, вони у мене живі.. Ляльки керують мною диктують, якими мають бути: з сережками чи з букетом.. я втілюю їхні ідеї більше, ніж вони мої.
Розмовляла Вікторія Лисюк, «Час Закарпаття»
Фото Сергія Денисенка