Журналісти «Дістало!» спробували розібратися, чому на, здавалося б, захищеній законом території замість сухостою вирубують заповідні дерева і хто стоїть за цим свавіллям.
Синевирський національний парк - окраса і гордість країни на 40 тис. гектарів. Створили його 25 років тому з благородною метою: зберегти унікальні флору та фауну. Тут головне багатство – ліс, який називають легенями Карпат. Неперевершена природа з червонокнижними рослинами й тваринами, мальовничі пейзажі, надкушені цивілізацією і… жадобою до наживи.
Для місцевого активіста Василя Дахауера це рідна земля. Вирубку заповідних лісів він називає рукотворним злом. Зате тут стрімко виростає те, що до розкішної флори не має жодного стосунку. Оскільки Синевир - місце популярне, то їдуть сюди не лише туристи, а й підприємливий люд – бізнес робити. Тому озеро обросло торговими точками, як дерево опеньками. Власники кіосків і генделиків переконують - усе законно. Однак наскільки законною можна назвати вирубку місцевого лісу – питання відкрите.
Начальники та начальники начальників показують карти, схеми, укладені договори та дозволи на вирубку. Від цих ліцензій на знищення природного надбання в екологів – волосся дибки. Хоча на папері все як годиться: проводяться санітарні вирубки сухостою. Та насправді під санітарну вирубку часто маскують банальну заготівлю промислової деревини, яка за грубі гроші продається підприємцям. Ріжуть ліс також у промислових обсягах.
Теоретично, територію, виділену під вирубку, мав би обстежувати науковець, але практично - в документах ставлять прочерки. Так створюється паперове обґрунтування, ніби рідкісних, червонокнижних видів на згаданій території нема. Місцевий люд, дивлячись на голі схили Карпат, поніс скарги до міліції. Тут очільник новий, але методи роботи, схоже, старі.
Як прокуратура аргументує свою інертність щодо вирубки лісів біля озера Синевир – дивіться у сюжеті
"Дістало!":