Текст коментаря
Ваше ім'я
Код з малюнка:
Зберегти Скасувати

4 години розмови з Гаврилюком (ФОТО)

6 серпня 2017 р., 15:20

На інтерв’ю з людиною, яку знаю лише за фотографіями, іду не вперше. «Гугл» знає все, тому інформацію пропонує справно.

Із офіційної - співпадіння лише у займаній нині посаді та кількості проваджених справ, неофіційні сайти видають купу негативу, у якому – здогадки, чутки і відвертий флуд. Іду, із розрахунком на сприйняття купи професійних термінів і, звичне для мене, юридичне лавіювання у пошуку прийнятної відповіді на поставлені мною запитання. Не все так сталося, як гадалося. Зрештою, судіть самі… Вашій увазі – інтерв’ю, як воно є, а радше – розмова із прокурором Закарпаття Володимиром Гаврилюком…

- У пошуках інформації про Вас, натикнулася на кілька варіантів місця Вашого народження, серед яких – навіть місто Орел…


- Орел? (брови співрозмовника стрімко здіймаються в подиві, а лице засвічується обережною посмішкою). Ні, я народився у Львові…

- Завжди цікавить, чому із великої кількості юридичних іпостасей людина обирає ту, конкретну. Прокуратура – це свідомий вибір чи випадковість?

- Випадковість! Зрештою, як мабуть, і саме право… Річ у тім, що я – не з юридичної родини… Ну, а прокуратура… На факультеті висіло оголошення про запрошення на роботу до прокуратури у Тернопільській області. Очевидно, додало впевненості й те, що батько – родом звідти…

- Невже вибір місця роботи відбувся, фактично, ось так, майже випадково?

- Бачите, для юристів дуже серйозним випробуванням є той факт, що на роботу їх беруть із певним, бодай, найменшим стажем. А де його взяти молодому спеціалісту? Ось і виходить, що обирати особливо нема з чого…

- До прокуратури було і є чимало претензій у соціумі. Ви маєте значний досвід роботи при різних, як кажуть, «режимах». Чи є зміни?

- Так, вони є. І відбуваються вони, завдяки генеральному прокурору, значним чином. І я це кажу не через бажання йому лестити…

- Чи вважаєте Ви, що керувати таким надповажним органом може людина без спеціальної освіти?

- Так, і переконаний в цьому. Генеральний прокурор – персона політична! Його працівники – це ті спеціалісти, кожний у своїй сфері, які повинні надавати консультації, готувати аналітику і пропозиції, на основі яких генпрокурор приймає рішення.

- Тобто, мова йде про необхідність команди…

- Я не люблю це слово… Кажу своїм колегам: ми – в одному човні, і від вправності і погодженості наших дій буде залежати, з якою швидкістю і як впевнено ми будемо ним керувати.

- Складається враження, що човен не завжди «пливе» вправно…


- Нині органи прокуратури також перебувають у стані реформування. І тут дуже важливо, щоб політична еліта, врешті, визначилась, чого вона очікує від прокуратури, якою бачить її роль у житті держави. Поки в мене складається враження, що такого розуміння несформовано…

- Ви маєте на увазі оптимізацію і скорочення?

- І це також! До прикладу, нині у прокуратурі на Закарпатті працює близько двох сотень людей. Уже нині на місцевого прокурора припадає 120 справ на день. Як Ви вважаєте, можна говорити про якість? Кого і скільки скорочувати? Я завжди кажу: місцеві прокуратури – це галери, де працюють люди яких не скорочувати треба, а всіляко допомагати!

- Разом з тим, місцеві прокурори входять до рейтингу найбагатших. І Ви, до речі, теж…

- Багатий, кажете… Це, мабуть, через декларацію про доходи. Так, коли я працював у Києві, у штаті Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, то мав зарплату у кілька разів вищу, ніж зараз…

- То, чому змінили місце роботи? Є пропозиції, від яких не відмовляються?

- (замислюється) Я розумів, що у разі відмови наступної пропозиції не буде. Мені довірили відповідальну справу, і я не маю права не виправдати довіри. Сам я на Закарпаття не просився взагалі…

- А на Закарпатті бували до свого призначення?

- Відпочивав…

- Вам тут подобається?


- Тут добре відпочивати…

- На Закарпатті дуже сторожко сприймають людей приїжджих, не місцевих. Ви відчуваєте це?

- Від звичайних людей – ні…

- А саме Закарпаття, яке Ви могли «розгледіти» і з посади прокурора міста, і вже з нинішньої? Та й працювали у кількох областях…


- Для мене Закарпаття – це Сицилія… Тут – куми, брати, свати… За одну ниточку потягнеш… Батьки хрестять дитину з 2-5 кумами і за десяток років формується «команда» з кількох десятків людей, пов’язаних спільними зобов’язаннями. І якщо повернутися до «приїжджих», то на моє переконання, нині закарпатські правоохоронні структури мають очолювати саме вони, доки не «обросли» зв’язками.

- Досить суперечливе твердження: для володіння ситуацією одних професійних знань замало…

- Думаю, однозначних тверджень в природі існує дуже мало (посміхається). Кажу про те, як бачу я.

- То Вам дзвонять, просять, наказують?

- Бачите, зі мною не надто «говорять», бо не знають, яким чином я буду реагувати. Я слухаю, записую, а рішення приймаю самостійно…

- То у Вас «команди», вибачте, друзів немає?

- У мене є колеги, до яких я намагаюся ставитися рівно. Звичайно, є люди, з якими розмовляти більш приємно чи цікаво… А друзі? Вони залишилися, в основному, у Києві, Львові. Хоча є декілька людей, з якими я познайомився тут у 2014 році, яких також можу назвати друзями, що перевірені часом і різними обставинами, у тому числі нерадісними…

- А є люди, яким би Ви не подали руки?


- (знову замислюється) Мабуть, ні… Навіщо? Інша справа, що коли є вибір, спілкуватися чи ні, я ним користуюся.

- Яким є основне Ваше, особисте досягнення за час роботи в Ужгороді?


- Якщо говорити про ті місяці, коли я очолював прокуратуру Ужгорода, то скажу так: це був важливий і непростий досвід, у тому числі – розчарувань і невдач. Що ж до самої роботи, то багато чого я б зробив не так…

- До слова, про місто! Як просувається справа по «Короні», будинку Фунданича…


- По будинку справа просувається і буде розглядатися. Тут варто сподіватися на результат. Складніше з «Короною», оскільки пройшло чимало часу. Окрім того, новий КПК, як я кажу – написаний адвокатом. Тому у ньому безліч положень, які дозволяють захисту відтягувати справу. Зараз, приміром, ми очікуємо на незалежну експертизу, яка проводиться у визначені строки. Її результату варто сподіватися у 2018-му…

- Чому, на Вашу думку, так багато резонансних справ, у яких не видно результату?


- Причини різні… До речі, я не заперечую і недопрацювань обвинувачення. Не завжди повністю задіюються можливості оперативних служб тощо. Але… Приміром, оця народна закарпатська «забава» «спали машину»! Вона дуже нервує! Немає, як правило людини, яка б не здогадувалася, хто і за що може таке зробити з її авто. Без цієї інформації дуже важко знайти замовника. А потерпілі, м’яко кажучи, не завжди щирі. У такій ситуації співпраця правоохоронців із ними надважлива. І саме так, приміром, вийшли на людину, пов’язану із обстрілом будинку колишнього начальника УМВС…

- Але ж є справи, здавалося б, цілком очевидні. От, як блокування кордону пересічниками…


- (Цього разу посмішку, а вона є, назвати веселою не можна) Так, за вимогами закону прокуратура може починати працювати після того, як заподіяна шкода, є заява. Як Ви думаєте, люди, які не змогли перетнути кордон чи перевізники, вантаж яких простоював, написали заяви? І знову ж таки питання пересічників має вирішитись на загальнодержавному рівні.

- Під час роботи у генеральній прокуратурі Ви курували так звану мукачівську справу. А скажіть відверто, чого там було більше: криміналу чи політики?


- Слідство було непростим з самого початку, і думаю змогло дати відповіді не на всі питання.

- Проте останнє засідання показало, що відповіді є і людей відпустили…

- Обвинувачення представляла група прокурорів. Зараз подана апеляція на рішення останнього суду, і думаю, цим справа не закінчиться. Давайте визнаємо: ходити зі зброєю у мирному регіоні, застосовувати її, м’яко кажучи, неправильно. Ви не погоджуєтеся?

- При Вашому представленні генеральний прокурор визначив пріоритетні завдання для Вас. Вдається поратися?


- Щось вдається, щось ні… Знаєте, розмовляю з місцевими, вони мені кажуть: ну, чи настільки вже постраждає держава, якщо проста людина заробить, перевізши за кордон кілька блоків цигарок? Відповідаю: одні – кілька блоків, інші – кілька машин! І от коли з’являються тисячі і мільйони, виникає потреба вкладати ці кошти. І не тільки в будинки і машини, а в тих, хто цю справу «кришує», а у них, відповідно, зростають апетити. Тому для мене, особисто, контрабанда це – зло! Не вдалося, приміром, реалізувати певні схеми із боротьби з незаконними вирубками лісу. Тут знову ж треба згадати про Закарпаття- Сицилію. Поки… Дещо вдалося у плані боротьби з корупцією…

- Було кілька гучних справ із відомим фігурантами. Чим вони завершилися? Бо складається враження, що в нашій країні, як кажуть, корупціонерів затримують, щоб зробити з ними селфі, і відпускають…

- (знову невесела посмішка…) Дивіться вище – про КПК. Для мене особисто вина цих осіб очевидна. І це не відчуття, а аналіз інформації, яка є в нашому розпорядженні.

- А, як воно: володіти інформацією і, разом з тим, спілкуватися з людиною?

- Це – частина моєї роботи…

- Ви амбітна людина?

- Кілька років тому сказав би: так! Зараз не скажу… З іншого боку, якби мені років 20 тому сказали б, що я стану прокурором області… Мабуть, не повірив би: хлопчик з простої родини, без зв’язків… Тому з професійною реалізацією все склалося. Інша справа, що працювати до старості у державній структурі я не мрію. Це – та ж клітка, про яку я говорив. Ну, хіба розміри інші…

- А про що Ви мрієте?


- Одна з моїх мрій – побувати на могилі батька… Він похований у Португалії, де був на заробітках. На той момент родина не мала коштів, аби забрати тіло додому… Тому я там обов’язково мушу побувати…

- А в яких країнах Ви вже подорожували?


- Польща, Угорщина. Ще був у Відні на екскурсії…

- Хотілося б побачити більше?


- (сміється) Мабуть, так! Острови якісь екзотичні… Чи справді там так красиво, як на картинках?!

- А де Ви, приміром, відпочивали цього літа?

- Два тижні, в Україні…

- Що є Вашим захопленням? Як Ви відпочиваєте?


- Книжки. Дуже люблю читати. Очевидно, це – з дитинства, мама була бібліотекарем…

- Ви – принципова людина?


- Залежно від ситуації… У багатьох випадках варто йти на компроміси…

- Як далеко можете піти у компромісах?


- Достатньо! Але не в тих випадках, коли зачіпається честь. Приміром, працівника прокуратури, якого зупинили, коли він був за кермом, працівники патрульної поліції та утікав від них, спричинив їм тілесні ушкодження, а в його сумці найшли залишки наркотичної речовини, ми звільнили негайно!

- Назвіть три речі, які є для Вас найважливішими, і такими, які Ви нікому і ніколи не дасте чіпати.

- (роздуми тривають кілька хвилин) Мати, син і релігія (тут уже посміхається щиро) Ну, куди ж нам галичанам, без рідної греко-католицької церкви…

- Що Ви вважаєте своїм недоліком?

- (не замислюючись) Роботу! Насправді, вона з молоду забирала дуже багато часу і сил. Це стало однією із причин розлучення.

- Ви підтримуєте стосунки із колишньою дружиною?

- У нас нормальні стосунки і чудовий син!

- Є таке популярне питання: якби Ви могли спілкуватися із людьми, яких вже нема, то хто б це був?

- (сміється) Мені його задавали, тому відповідь готова: Ісус Христос, князь Володимир Великий і Богдан Хмельницький. Ну, з першим іменем я, вочевидь, погарячкував, а от до двох других у мене є питання…

Наша розмова триває кілька годин. Час упевнено перевалив за межі робочого. Мій співрозмовник раз у раз він відповідає на телефонні дзвінки і планує ще сьогодні повернутися на роботу. Рингтон, встановлений на його телефоні – гімн України, який каже, встановив у лютому 2014, і змінювати, схоже, не збирається.

Тетяна Вашаргелі, Ужгород.ін

Останні новини

Закарпаття

Україна

Світ

Всі новини »
Головний редактор - Ярослав Світлик, журналісти - Мирослава Химинець, Вікторія Лисюк, Габріелла Руденко.
© 2010-2014 «Час Закарпаття». Передрук матеріалів дозволений лише за умови гіперпосилання на chas-z.com.ua. E-mail редакції: chas.zakarp@gmail.com