Учора в обласному центрі Закарпаття - Ужгороді, а сьогодні у столиці Карпатської України – Хусті, у рамках відзначення
76 річниці Карпатської України презентували документальне видання Степана Папа «Велика Боротьба». Видання побачило світ з ініціативи академіка НАН України Миколи Мушинки (Словаччина) за підтримки Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Закарпатської округи Пласт-НСОУ та видавництва «Ґражда».
Про свою працю автор свого часу зробив такий коментар: «Тисячолітнє панування мадярів над карпатськими русинами я знаю лише з літератури та архівних джерел, а останній період перебування русинів під владою мадярів (кінець 19 і початок 20 ст.) – із спогадів моїх земляків старшого покоління. В 1939-44 роках, однак, я на власні очі бачив і на власній шкірі зазнав фанатичний шовінізм мадярських фашистів, які з благословення Гітлера неймовірними тортурами придушували нашу боротьбу за свободу. В часі, коли тисячі українських патріотів були мучені в тюрмах Угорщини або змушені були емігрувати за кордон, угорський уряд лицемірно заявляв світові, що слов’янські народи, в тому числі й карпатські русини, лише під Святостефанською короною і під проводом мадярів мають усі умови для всебічного розвитку своєї культури».
Автор видання народився 11 березня 1917 р. в с. Березове Хустського району. Народну школу закінчив у рідному селі, а потім навчався в Хустській гімназії, де в 1937 р. здав іспит на атестат зрілості та вступив до «Пласту». Під час Карпатської України був крайовим звітодавцем і комендантом УПУКУ, організатором Організації народної оборони «Карпатська Січ».
Під час угорської окупації Закарпаття був направлений в концентраційний табір Вор’юлопош біля м. Ніредьгаза. Влітку 1939 р. звільнений, весь час під жандармським наглядом, продовжував навчання в Ужгородській духовній семінарії, яку закінчив у 1941 року і став священиком в селі Білки на Іршавщині.
Ще будучи студентом богословської семінарії брав активну участь в організації підпільної молодіжної організації «Юнацтво ОУН». На початку 1940 року його було обрано членом Крайового Проводу ОУН та доручено ідеологічну роботу серед членів ОУН. Він відповідав за випуск газети «Чин» та був її редактором. Світ побачило 5 чисел цього видання, яке друкувалося у с. Терново Тячівського району. Розповсюджувати газету С. Папу допомагали І. Романець і Ф. Тегза. Одночасно було випущено і кілька листівок, брошурку «Via dolorosa» – «Звинувачую Мадярщину», написану С. Папом і його помічниками. Незважаючи на конспірацію, до рук угорської контррозвідки потрапили листівки, окремі номери підпільної газети «Чин». Вороги здогадалися, що автором цих документів був С. Пап, і 5 березня 1942 р. угорська контррозвідка заарештувала і 15 липня 1942 р. перевезла його в слідчу тюрму «Ковнер» у м. Мукачево.
17 липня угорський військовий трибунал засудив С. Папа на 12 років тюремного ув’язнення і на 10 років позбавлення політичних прав. Через два місяці після вироку військового трибуналу він відбував термін у найбільшій і найстрашнішій в’язниці Угорщини – Вац. Із в’язниці його було звільнено після визволення Ваца Червоною армією. Після звільнення С. Пап продовжував душпастирську діяльність у с.Великі Селменці, яке після війни опинилося в складі Чехословаччини, а з 1959 році переселився до Кошиць.
Останні роки життя С. Пап присвятив праці «Історія Закарпаття», окремі її частини друкувалися у Словаччині. Вийшла друком у Римі в 1976 р. його праця «Пластовий альманах». До нині у рукописі залишалася його праця «Велика боротьба», в якій популярним стилем освітлює окремі сторінки історії Закарпаття та боротьбу його населення за національну незалежність. Він -автор історичних творів «Князь Лаборець» (1979), «Драма життя Олександра Духновича» (1984), а також «Білі хорвати», «Драма боротьби проти закріпачення», «Драма боротьби за віру предків», «Драма опору відсуджених на смерть», «Житія святих» (2001).
Василь Ільницький, Ужгород