На початку місяця Закарпатська обласна рада відзначилася дурною славою не лише у регіональних, а й загальноукраїнських медіа. Журналісти поінформували, що депутати прийняли нібито якесь сепаратистське рішення.
Згодом з’ясувалося, що обранці звернулися до центральної влади, де просять не автономії (а про таке поінформувало свою аудиторію чимало ЗМІ), а лише прискорити процес децентралізації. Пояснення суті звернення, яке викладене вустами голови облради Михайла Рівіса, вивішено окремою новиною на офіційному сайті. Ну і після цього пристрасті навколо документу поступово почали вщухати.
Хоча даремно, бо прийняття депутатами рішення №259 яскраво демонструє іншу, доволі велику проблему Закарпатської обласної ради – невчасне оприлюднення проектів рішень. І коли ж був опублікований проект конкретно цього рішення, яке відгукнулося скандалом на всю Україну? На сайті ради проект з’явився прямо у день голосування – 5 квітня.
І не лише громада, а й самі обранці отримали документ ну майже перед пленарним засіданням. Як поінформував 5 квітня один із депутатів облради Андрій Шекета у мережі «Фейсбук», «текстів було кілька, і в ЗМІ потрапив один з проектів який був розісланий вчора, перед пленарним засіданням, він був змінений і з його текстом можна ознайомитись на сайті обласної ради поки в розділі «Проекти рішень».
Чи це все законно? Очевидно, що не дуже, адже згідно із вимогою частини 3 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування публікуються не пізніше, як за 20 робочих днів до моменту розгляду. У контексті прийняття саме згаданого звернення, якби вимогу Закону врахували, то і журналісти, і громадські активісти, і самі депутати могли б досконало вивчити документ, і вже по факту прийняття рішення у ЗМІ з’явилася б більш точна інформація про суть звернення.
Ситуація із рішенням про звернення, на жаль, не єдина – неоприлюднення або ж запізніле оприлюднення проектів рішень стає уже звичною нормою для Закарпатської обласної ради. Як видно із сайту установи, ще 4 проекти рішення там з’явилися прямо у день голосування – 5 квітня. Це – ще два звернення, це – відмова Перечинській міськраді передати приміщення, це – звіт про орендну плату за користування комунальним майном області.
Важливі для економіки краю проекти рішень – щодо дозволу використання надр – також оприлюднені з порушенням термінів. Це стосується надання дозволу на користування надрами підприємствам «Андезит», «Укргазвидобування», «СПА Спелеоцентр Солотвино». Проекти щодо двох останніх, наприклад, оприлюдненні 25 березня. Відтак депутати повинні були розглянути ці документи 22 квітня, а не 5-го. А на практиці це означає, що рішення про погодження використання надр можна скасувати у суді.
Є у діяльності Закарпатської обласної ради ще й більш кричущі факти порушення норм законодавства. Так, на засіданні 17 березня депутати проголосували за два рішення, згідно з якими, звільнено керівників двох комунальних підприємств – «Міжнародного аеропорту «Ужгород» та головреда газети «Новини Закарпаття».
Але проектів цих рішень взагалі не було оприлюднено! Депутати, за нашою інформацією, отримали їх в день голосування, а журналісти й не бачили. Щодо звільнення головреда газети, керуючий справами виконавчого апарату так і відповів: обласна рада не володіє інформацією про час, місце та дату оприлюднення проекту рішення.
Діяльність звільнених керівників КП на посадах – тема окремої розмови, бо до обох виникло чимало питань. Але в обставині неоприлюдення проектів їм обом надано чудовий шанс відмінити прийняті рішення у суді, поновитися на посадах та ще й вимагати компенсації щодо отримання зарплати. А це вже стане додатковим тягарем для бюджету. Та, схоже, в облраді це нікого не хвилює, бо практика не публікувати проекти рішень набуває обертів. І це не може не турбувати, тим більше – жителів країни, яка пережила Революцію Гідності.
Для чого чекати 20 робочих днів від моменту публікації проекту рішення до дня прийняття рішення? А саме для того, щоб усі бажаючі могли вивчити суть документів, промоніторити, чи нема там ознак корупції чи інших, невигідних для громади обставин. Зрештою, керуючись саме такою логікою, у парламенті 5 років тому й прийняли революційний на той час Закон «Про доступ до публічної інформації».
А те, що депутати обласної ради не дотримуються вимог цього Закону, може свідчити і про потенційну корупційну складову щодо окремих документів. Адже там, де журналісти і громада знають менше, там апріорі корупції – більше. І там, де нема вичерпної інформації про рішення місцевої влади, там породжуються і діють схеми не чистих на руку чиновників. Саме над цим слід задуматися усім 64 обранцям Закарпатської облради. І, насамперед, – представникам партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (від цієї політичної сили є голова Закарпатської облради – Михайло Рівіс, голова Закарпатської ОДА і депутат облради – Геннадій Москаль) та закарпатським представникам партії «Опозиційний блок» (від цієї політичної сили є голова комісії з питань законності, правопорядку, майна та приватизації, регламенту – Віктор Русин).
Ярослав Гулан, регіональний представник ІМІ в Закарпатті, для сайту "Ні корупції"