Читаючи це видання, ще раз переконуєшся: справжня поезія ніколи в байдужому холодному серці не буває, позаяк народжується з любові або ненависті.
Як зазначається в анотації, вірші, що склали книжку, – «своєрідні рефлексії та сентенції про жахливе лихоліття ХХІ століття – загарбницьке нашестя путінської камарильї в Україну, патріотичний героїзм, незламність духу борців за мир і незалежність рідної землі». Книжка дотепна, гостра, сповнена іронією та сарказмом. До сатири, інвективи автор вдається, коли апелює до доморощених христопродавців, «зелених чоловічків», прислужників та мисколизів кривавого путінського режиму й окупантів. І навпаки. З симпатією змальовує захисників України, які боронять її ціною власної крові, із любов’ю та співчуттям до тих, що страждають від агресорів та змушені покидати рідні домівки. Загалом ця книжка – громадянський вибух почуттів.
Хтось із читачів може дорікнути, що чимало творів Ю.Шипа тут відверто тенденційні, автор нав’язує свої погляди й оцінки. Але ж тенденційними є і твори наших національних геніїв – Шевченка, Франка, Лесі Українки.
Багато творів поета, надрукованих раніше на сторінка крайових газет, увійшли в збірку «Пора кривавих сліз». Це тривожні медитації про трагічні події на київському Майдані, побиття студентів, нашестя на Крим та Донбас, втечу в Росію Януковича... Під кожним твором Ю.Шип зазначає рік і день написання. Усі вони з’явилися впродовж 2014–2015-го і становлять своєрідну поетичну хроніку трагічних подій.
Сатиричні портрети окупантів, зрадників, пристосуванців постають виразно із байок Ю.Шипа «У ведмежій пущі», «Знахабнілий Вовк», «Приречена Змія» тощо, які ввійшли до циклу «Шпетні байки – не без лайки». Назви згаданих алегоричних творів – промовисті. Для змалювання образів відомих нелюдів-хижаків поет вдався до в’їдливої іронії. Дістається від Ю.Шипа і тим нашим співвітчизникам, які наживаються на війні:
В нас патріоти мруть
В АТО за Україну,
А шахраї крадуть
У першу й другу зміну.
Сказано лаконічно й по-народному. До слова, поету надзвичайно вдаються короткі чотирирядкові вірші-катрени з чіткою глибокозмістовною, афористичною думкою.
На сторінках «Пори кривавих сліз» знаходимо рельєфні картини руйнації наших східних територій, окупованих варварами ХХІ століття. Їх доповнює моторошний трагізм: смерть матері на очах донечки, плач осиротілих дітей («У Донецьку на світанку»). У творах баладного змісту Ю. Шипа про наслідки окупації зустрічаємо екзистенційні народно-поетичні образи сліз, горя, ран, могил, ридання дзвонів.
У збірці «Пора кривавих сліз» наскрізно звучать заклики боронити Україну. Українці вистояли, вони непереможні – ця ідея проходить майже через усю книжку. У вірші «Не діждетеся!» поет запевняє ворогів:
Хоч ми нині в крайній скруті,
В ранах, у сльозах, в руїні –
Малоросії не бути
У Великій Україні.
Книжку «Пора кривавих сліз» Юрій Шип шанобливо презентував героям, котрі боронять Україну від корупціонерів – у тилу та в окопах АТО – від навали російських ворогів. Вірю, що вона їм сподобається, як і багатьом іншим читачам.
Надія ФЕРЕНЦ,
доцент УжНУ