Можливо, сам Бог підказав Георгію Баруну (на фото) – завідувачу Ізківською сільською лікарською амбулаторією загальної практики сімейної медицини – за його щиру вдачу стати лікарем. Відданість професії він підтверджує вже 40-річним стажем. І цікаво, що день народження святкує майже водночас із професійним святом (День медика, нагадаємо, відзначили минулої неділі).

Сам зізнається, що обрав фах послідовника Гіппократа спонтанно. Юнака, який родом із Вінницької області, після закінчення середньої школи райвійськкомат направив на шоферські курси. Затим була строкова служба в армії в Яворі на Львівщині, де у військовій формі крутив баранку. Чомусь саме тут чисто випадково спало на думку Георгію поміняти армійське обмундирування на білий халат. І не помилився у виборі: після демобілізації вступив у медінститут ім. Миколи Пирогова на педіатричний факультет. Направлення на роботу в 1976 році отримав на Закарпаття у зовсім невідоме село Ізки. Каже, що зрадів такому повороту долі, бо зі Срібною Землею познайомився за служби в армії, і вона йому дуже сподобалася. (У 1968-му, коли Чехословаччина повстала проти тоталітарного радянського режиму, його з товаришами по службі передислокували з Галичини на прикордонне з ЧСР Закарпаття – в село Оноківці). У верховинський край прийшов одруженим із землячкою Ніною, в яку закохався за навчання, коли вона працювала медсестрою в дитячій обласній лікарні.

Уже 21-й рік іде, як Григорій Васильович очолює медустанову в Ізках. Під його опікою – охорона здоров’я не лише людей цього села, а й Келечина, Буківця, Пилипця, Розтоки, Подобівця, населення яких сягає 3,6 тис. чол. Він не з тих, хто звик хвалитися медичними «подвигами». На прохання поділитися спогадами про виняткові епізоди скромно відповів, що траплялося всяке на його лікарському віку, і був щасливим, коли приносив пацієнтам користь. Зате не приховує задоволення, що має колектив кваліфікованих спеціалістів. Доброї думки і про сім ФАпів, які підпорядковуються амбулаторії. Негативно відгукується тільки про приміщення, де працюють, бо будівля споруджена ще за часів Австро-Угорської імперії.

– Свою роботу треба поважати й дорожити нею, – лаконічно повідомляє співрозмовник формулу успішної діяльності на відповідальному посту.

Гордість подружжя Барунів – сини Сергій та Василь, які займаються підприємницькою діяльністю, та четверо внуків – Аліна, Артур, Давид та Даша. У вівторок усі вони разом із дружиною Ніною Петрівною тепло вітали Георгія Васильовича з черговим днем народження. До них, звичайно, приєдналися й багато тих, кому простягав руку допомоги за хвороб. Все-таки не випадково обрав Г. Барун лікарську спеціальність, коли навіть його іменини ледь не збігаються з датою професійного свята.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
Фото автора