Іван Онисько і Юрій Регліс – мандрівники, які нещодавно вирушили з Ужгорода до Харкова пішки та ще й босі. Йдуть хлопці туристичним “Вишиваним шляхом”, завдовжки 2 080 км.
Хлопці поділися останніми новинами, пише
Закарпаття.нет.
День почався з дощу і синоптики обіцяли це на весь день! Як сказав пан Омельян: коли Руслана Писанка вела прогноз погоди, все було добре, а після того як вона пішла – погода зовсім зіпсувалась. Тож тепер ми знаємо справжню причину глобального потепління. Агов ТВ, поверніть Руслану!
А ще нам дали два дощовики в дорогу – Іванові дістався дощовик, який вже був на Говерлі, а мені новенький, який 5 років чекав на свого героя.
Пані Едіта та пан Омельян благословили нас в дорогу, дали бутерброди та огірки і за це їм величезна подяка!
Свалява, далі село Сасівка і ми потрапляємо в двадцятикілометрову зону без мобільного зв’язку! Інтернет ми любимо, тож вирішили прориватись до Воловця. Подорожні люди, які дізнавались, куди ми йдемо, всі як один говорили:
– Ви не пройдете босі!
Коли ми дійшли до села Вовче, то зрозуміли чому – дорога із надзвичайно гострим камінням та калюжами по коліна. Поряд була штрика – себто залізнична дорога і ми пішли по ній.
15 км по коліях. Тепер ми знаємо все про шпали. Провели 4 забіги на 100 метрів із балансуванням по рельсі! 3 забіги підряд виграв я і тільки в останньому Іван отримав перемогу.
Йшли майже весь день із 10 години до 21. Останні 3-4 км ноги боліли, але мусили дістатись до села.
Як тільки ми прийшли, в селі Яблунів почався дощ. Почали просити в людей, де можна переночувати. Майже всі говорили, що в них нема де і відправляли до сусідів, а сусіди говорили те саме і відправляли назад!)
А от Василь, що йшов в магазин по хліб, сказав, що вдома не має місця, а от на сіновалі його повно. Пішли ночувати на сіновал. Наш одяг промок. Василь запросив вечеряти, тим паче, що сьогодні вони закололи кабанчика! Мяса ми не їмо, а от гарячий суп із гречкою та чай в цей холодний вечір пришлись нам до душі! Дякуємо!
У Василя ціла футбольна команда – син Андрій, Міша та наймолодший однорічний Василь Васильович, який надзвичайно гарно танцює!
Жінка Василя, дізнавшись що ми не п’ємо, не куримо і не їмо мяса, сказала що ми золоті хлопці і почала перелічувати всіх файних дівок в селі Яблунів. Також вона запропонувала нам спати в залі на дивані, щоправда попередила, що телевізор зламався. Нас це не злякало і ми радо погодились!
Ніжні лотосні стопи Івана явили в цей день на світ новий піхур! Була пропозиція знову його проколоти і підшити ниткою, але сонливість здолала!
Я пробив великий палець правої ноги, але при ходьбі він не має великого навантаження! Йдемо по перевалу і відчуваємо сильне похолодання. Як то воно буде в жовтні? Якось буде…