Він повіз туристів через Берегово до станції «Хмільник», де по дорозі пасажири мали можливість милуватися красою гір, спостерігати, як на полях поблизу села Олешник пасуться буйволи, і навіть на зупинках дегустувати добре іршавське та берегівське вино.
Загалом маршрут протяжністю двадцять кілометрів триває три години – це із зупинками. За планом потяг, у складі якого три пасажирські та один вантажний вагони, курсуватиме вузькоколійкою протягом серпня щоп’ятниці й щосуботи.
А напередодні, 1 серпня, під час прес-конференції мас-медійники краю спілкувалися з Ярославом Галасом, директором департаменту інформаційної діяльності та комунікації із громадськістю Закарпаської ОДА, та Себастьяном Тролле, автором проекту, радником міністра інфраструктури України.
– Це – пілотний проект, який ми задумали на початку року, – розповідає Ярослав. – У нас були великі сумніви щодо його реалізації. Адже знайшлися люди, які саботували ініціативу. Ретро-паровоз не працював декілька десятиліть. Але він справний і возитиме туристів Боржавською вузькоколійкою. Щоправда, лише місяць.
Хоча голова Закарпатської ОДА проводить перемовини, аби потяг залишився у нас. Головна мета – це популяризація Боржавської вузькоколійки, котра в народі має назву «Анця Кушницька», як унікального туристичного об’єкта. Це – чи не єдина діюча вузькоколійна залізниця в Україні, розташована в межах Іршавського, Берегівського та Виноградівського районів. Її загальна довжина –123 км, а ширина колії – 750 мм.
Нагадаємо, що вона була введена в експлуатацію 23 грудня 1908 року. Використовувалася передусім для перевезення деревини з гірських масивів полонин Боржава та Великий Діл у Закарпатську низовину для подальшого транспортування та переробки. Головна гілка пролягла вздовж Боржави, що й дало назву залізниці. У верхів’ях річки колія розгалужувалася на кілька гілок, які вели до віддалених гірських лісорозробок. Нині в експлуатації залишається гілка Виноградів – Хмільник – Іршава, а також Берегово – Хмільник. Залізницю використовували й далі використовують не лише для перевезення вантажів (зокрема лісу), а й для пасажирських. Пасажирські потяги складаються з локомотива й 1 – 4 вагончиків. У кожному селі, через яке проходить залізниця, споруджені невеликі станції. Нині регулярні пасажирські перевезення здійснюються лише між містами Виноградів та Іршава.
Ярослав Галас каже, що Боржавську вузькоколійку треба відновлювати й популяризувати: «За розрахунками фахівців, для цього потрібно понад 160 мільйонів гривень. На жаль, для області це непідйомна сума. З нею може впоратися «Укрзалізниця». Натомість Боржавська вузькококолійка – один із проектів, які слід втілити в життя на Закарпатті за допомогою центральної влади в найближчі роки. Ми сподіваємося, що відродження вузькоколійки візьме під особистий патронат Президент України. Попередні домовленості про це вже є».
Себастьян Тролле, котрий має досвід із відродження таких об’єктів у Німеччині, зазначив: для повноцінного розвитку вузькоколійки потрібно щонайменше п’ять років. Звісно, що цей проект нескоро окупить себе. Але він унікальний не тільки для України, а й для Європи.
– Міністерство інфраструктури має намір продовжити цей пілотний проект у наступному році, – каже Себастьян Тролле. – Вже є можливість отримати три ретро-вагони для вузькоколійки зі Швейцарії. Серед планів на найближчий час – пошук ще кількох паровозів.
За його словами, паровози серії «ГР» виготовлялися в Німеччині з 1947 по 1956 рік у рамках репарації Радянському Союзу. Нині в Україні збереглося всього кілька справних екземплярів, один із яких – у місті Гайворон на Кіровоградщині, котрий, власне, й опинився у нас.
На жаль, кондиціонерів у історичному потязі нема, але він зручний для пасажирів. Всередині вагони виконані у стилі ретро-грандж. Нині стоїть питання, аби поїзд курсував і в будні. Це було б дуже зручно для місцевого населення. Паровоз потребує 5,5 куба води. Заправляється нею у Виноградові та Шаланках, тут проходить і технічний огляд.
Нагадаємо, що запуск нової туристичної атракції став можливим завдяки співпраці міністерства інфраструктури з іноземними партнерами з Німеччини та Швейцарії за підтримки ОДА.
Маріанна ШУТКО, газета
"Новини Закарпаття"