Оксана Співак точно знає багато цікавих ідей для інтер’єру, адже займається виготовленням різних елементів декору зі звичайних кавових зерен. Її хобі переросло в дещо більше – роботу, задоволення, певний стиль життя. Серед робіт Оксани картини, ялиночки, серветниці, шкатулки, годинники та багато іншого.

Жінка почала створювати кавові витвори близько чотирьох років тому: «Одного разу, сидячи в кав’ярні друзів, звернула увагу на цікаві роботи львівської майстрині, де були поєднані кавові зерна, посуд, тканини. Так виникла ідея спробувати самій зробити щось схоже, адже тоді я була в декретній відпустці з другою дитиною й дуже хотіла чимось займатися, крім домашніх справ. Першим моїм виробом став топіарчик, або, як його ще називають, дерево щастя, – це кавовий шар на паличці, прикрашений різноманітними елементами».

Насамперед майстриня придбала термопістолет, клей та заготовки для основ. Звісно, спочатку не все виходило, але наполегливість і завзяття Оксани зробили свою справу.

«Я створила чимало різноманітних топіарчиків, але розуміла, що ця ніша в хендмейдерів уже розвинута, тому шукала для себе щось цікаве та свого роду унікальне. Так я спробувала робити картини з кави. Звісно, спочатку техніка була простішою, але з кожною роботою я вигадувала щось нове – виклала корабель, коня, образи дівчат з квітами. А вже цього року активно почала робити пейзажі. Одне із замовлень, яке знайшло дім у Канаді, – куточки нашого Ужгорода: шпилі римо-католицької церкви та Кафедрального собору й пішохідний міст з Театральною площею», – розповідає Оксана.

Одна з найбільших картин майстрині – зображення Бранденбурзьких воріт – теж була виконана на замовлення та передана як подарунок у Берлін.

Наразі майстриня займається переважно картинами, але ніколи не відмовляється від експериментів. Наступним кроком та свого роду викликом для неї є створення портретів з кави. Поки це тільки перспективна ідея, але сподіваємося, що вже незабаром вона знайде своє втілення.

Процес роботи над виробом трудомісткий і вимагає багато сил та зосередженості. Спочатку готується ескіз майбутньої роботи в тому масштабі, в якому вона має бути виконана. Є один нюанс: занадто маленький візерунок кавою викласти неможливо, адже зерна досить великі й не завжди можна зобразити тонкі лінії – виходить не зовсім те, що очікується. Потім вирізається основа з ДСП чи фанери, на яку натягується мішковина, робиться рамка (її майстриня ще спеціально зістарює), а вже тоді починається клопітка праця: кожне зернятко кави потрібно гарно та обережно викласти одне біля одного. Після того як робота виконана, її треба покрити лаком на водній основі, який не забиває запах кави, а навпаки, консервує його – так картина протягом багатьох років зберігатиме аромат. Крім цього, у своїх роботах Оксана користується й технікою декупаж – нанесення малюнка серветкою.

Варто додати, що такі кавові витвори не слід залишати під прямими сонячними променями, адже робота може деформуватися. Також не можна ставити роботи близько до кухонної плити, де вариться їжа, щоб уникнути різноманітних забруднень.

Працює майстриня вдома. У неї є невеличка майстерня, де вона проводить практично кожен вечір – творить шедеври та втілює в життя нові ідеї.

«Коли ми десь їздимо, я обов’язково привожу з собою камінці, ракушки, а в парку разом з дітьми збираю шишки та жолуді, навіть знаю, де в місті вони кращої форми – усе це в мене посортовано. Навесні, коли чоловік обрізає дерева, обов’язково засушую собі гілки, адже для своїх робіт використовую тільки натуральну деревину: коли вона висихає, топіарчик дійсно виходить як деревце», – каже Оксана.

Серед найулюбленіших творінь майстрині робота, котру вона створила для свого чоловіка як подарунок на день народження, – це зображення коня. Саме цю картину Оксані неодноразово пропонували продати, але вона цінна для них як пам’ять, тому жінка не погоджувалася. Натомість створила такі самі на замовлення.

Готові вироби майстриня виставляє в мережу Інтернет, а там покупці знаходяться самі, адже багато хто вже знає про роботи Оксани, їхню індивідуальність та довершеність.

Майстриня часто бере участь у ярмарках, популяризуючи своє хобі. У неї завжди чимало роботи, особливо в період перед новорічними святами, підготовка до яких починається за декілька місяців.

«Дуже часто замовляють ялинки з кави, прикрашені трояндами з тканини чи в’язаними елементами. Буває й таке, що людина замовляє по 5–6 новорічних деревцят. Тоді робота в мене кипить», – розповідає Оксана.

Узагалі творчий процес є дуже своєрідним, адже бувають моменти, коли натхнення просто «не приходить, а фантазія відключається». Тоді майстриня відкладає роботу й починає обдумувати щось нове, аби набратися сили для творчості. Серед витворів жінки є й картини та годинники з 3D ефектом. Тривалість роботи над одним виробом триває від 2 до 5 днів, залежно від розмірів.

За освітою Оксана– економіст, тривалий час працювала в банківській системі, але розуміла, що не цим хотіла займатися все своє життя, – вона завжди тяжіла до творчості. Жінка впевнена, що це все закладено на генетичному рівні, адже її дідусь був художником та викладачем у Коледжі мистецтв ім. А.Ерделі. Саме завдяки йому вже з ранніх років любила творчість: малювала, ліпила, займалася керамікою. Діти Оксани теж мають схильність до творчого мислення, яке вона завжди підтримує.

«Я любила свою роботу, але це було не те, чим я хотіла займатися. Для мене дуже важливо, що людям подобаються мої творіння: я бачу захоплення в їхніх очах. Ще одним показовим моментом для мене є те, що мої роботи дуже часто беруть як подарунок комусь із друзів чи рідних за кордон», – згадує Оксана.

Витвори Оксани бачили не тільки в Європі: Італії, Німеччині, Чехії, а й за океаном – у Канаді.

Серед планів на майбутнє в майстрині розробка нових ідей, серед них кофейні іграшки та портрети. «Для цього всього потрібно знайти час та ще одні руки», – жартує майстриня, але разом з тим, навіть просто сидячи в затишній кав’ярні, вона вже придумує нові плани й можливості їх реалізації.

Варто додати, що Оксану завжди підтримує чоловік, він її опора та вірний помічник, який теж долучається до заняття дружини – вирізає рамки, основи з дерева для картин та, звісно ж, допомагає з дітьми, щоб його друга половинка могла спокійно творити.

Вікторія КОПИНЕЦЬ, "Карпатський об’єктив"