Яка виникла на початку вересня, після ухвалення закону "Про освіту", досі лишається на порядку денному. Із часом його вплив стає навіть більш помітним – вже не є секретом, що Угорщина відкрито блокує навіть політичний діалог України з НАТО.
З українського боку заяву щодо даної суперечки робили, мабуть, усі без винятку політики, аж до найвищого рівня.
Однак мало хто звертав увагу, що з угорського боку ситуація була іншою: протягом двох місяців керівник угорського уряду, прем’єр-міністр Віктор Орбан, уникав заяв з українського питання. Від Будапешта говорили два міністри: голова МЗС Петер Сіярто та міністр людських ресурсів Золтан Балог (це відомство відповідальне також за освіту). Перший грав роль "злого поліцейського", від нього лунали найжорсткіші заяви; другий був більш налаштований на співпрацю.
Наприкінці минулого тижня Віктор Орбан перервав мовчання, присвятивши Україні добрий шмат своєї промови на зустрічі із закордонними угорцями, і ця промова справді виявилася нерядовою.
По-перше, з його слів випливає, що навіть у разі позитивного для Києва рішення "Венеціанки" Будапешт не зніме претензій до мовної норми освітнього закону. По-друге, він попередив Київ про нові імовірні конфліктні питання. Такими можуть стати президентський законопроект про громадянство, законопроект про мови та питання реституції церковного майна, вирішити яке Порошенко особисто обіцяв угорцям.
* * * * *
Мені варто висловитися щодо наших відносин з Україною.
Це – історія, яку я вважаю важкою і сумною.
Я можу казати так, адже в останні роки Угорщина послідовно виступала за Україну, навіть щодо найгостріших питань. І тут я кажу не просто про питання української незалежності, яку ми, очевидно, завжди підтримували. Угорщина також брала участь у найпалкіших європейських дебатах щодо України, послідовно виступаючи за тісніші зв'язки між Україною та Європейським Союзом.
Я був одним з тих – а часом навіть провідним гравцем – хто успішно просував надання українцям безвізового режиму з ЄС.
Та для нас все це перетворилося на сумну історію.
Це – суб’єктивний термін, але ми маємо підстави використовувати його. Адже після досягнення всіх цих результатів ми отримали обіцянки, що угорська громада в Україні за жодних підстав не може бути позбавлена своїх прав, що українці ніколи не знижуватимуть той рівень прав меншин, який вже досягнутий в Україні у відповідності до правил ЄС.
Але зрештою сталося саме це – протягом одного дня.
Це викликало запеклу полеміку Угорщини з Україною. Це не змінило нашого дружнього ставлення до України, але охолодило дружбу. Дуже важко співпрацювати з країною, яка явно дискримінує наших співвітчизників, що проживають на її території. Тож це – непростий виклик для зовнішньої політики Угорщини.
В даному контексті ми не будемо починати марну і філософськи неоднозначну дискусію про міжнародні стандарти захисту прав меншин, адже це – делікатне питання.
Натомість Європейський Союз твердо стоїть на заявах про те, що рівень прав меншин, який вже досягнутий і наданий, не може бути зменшений з жодної причини.
Цей рівень можна піднімати, але він ніколи не може бути знижений. І незаперечним фактом є те, що новий закон України "Про освіту" являє собою зменшення такого рівня у порівнянні з попередньою ситуацією.
Це є фактом навіть попри заяви України, що вона дотримується міжнародних стандарті у певній формі.
Я не знаю, чи є коректними ці заяви України, і мене це не обходить.
Натомість ми повинні опиратися на правила ЄС щодо заборони на скасування або зменшення таких прав.
Це стає тим більше важливим, тому що в Україні на порядку денному є як мінімум ще три важливих законопроекти і законодавчі ініціативи (які призведуть до зменшення прав меншин).
І якщо зараз не дати Києву зрозуміти, що країна, яка прагне рухатися ближче до Європи, повинна відповідати європейським стандартам і нормам, то, можливо, ми зіткнемося з аналогічною ситуацією після ухвалення наступних законів. Цей перелік включає такі законопроекти: про громадянство, про використання мови (прим.: є також альтернативний проект, до якого в Угорщини може бути більше претензій) і про реституцію та використання церковної власності (йдеться про обіцянку Порошенка часів президентської кампанії, яка так і не була реалізована).
Але згадуючи про потребу широких переговорів з Україною, було б справедливо також сказати, що в цілому Угорщина є однією з країн, що стабілізують регіон, і однією з небагатьох, які не тільки зацікавлені у забезпеченні регіонального миру та процвітання у Центральній Європі, але також посилено працює заради обох цілей.
Крім того, ми домоглися того, що і США, і Росія, і Німеччина, і Ізраїль, і Китай, і Туреччина – всі перелічені країни зацікавлені в успіху Угорщини. У нас немає ніяких конфліктів з будь-якою великою країною: навпаки, всі країни, які формують світову політику, зацікавлені в успіху Угорщини.
Віктор Орбан,
прем'єр-міністр Угорщини,
Будапешт, 9 листопада 2017 року
eurointegration.com.ua