Набув цієї осені рух на захист унікального закарпатського масиву«Free Svydovets». Як відомо, за ініціативи голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля на гірському хребті Свидовець та прилеглих селах Лопухово (Тячівський район), Чорна Тиса і Ясіня (Рахівський район) планується створити масштабний гірськолижний туристично-рекреаційний комплекс.
Проект урбанізації Свидовецького масиву передбачає створення 223,3 км лижних трас та 53,2 км витягів, 60 готелів, 120 ресторанів з сумарним розміщенням до 22 000 відвідувачів та забезпеченням зимовими атракціями до 28 000 осіб. Не говорячи вже про парковки, супермаркети, медичні та фітнес-центри, дитячий табір, поле для гольфу і навіть аеродром з довжиною злітної смуги 1000 метрів для посадки невеликих літаків. Екологічні наслідки грандіозної розбудови для Закарпаття та сусідніх регіонів не досліджено. Хоча навіть побіжний огляд території проекту дає розуміння, що екологічної катастрофи не уникнути.
Місцеві мешканці депутат Лопухівської сільради, директор ТОВ «Бирть» Валерій Павлюк та його заступник Володимир Фабрицій усвідомлюють, які загрози несе реалізація проекту «Свидовець» для регіону. Вони вже звернулися до екологів, юристів та тих, кому не байдужа подальша доля регіону, і розпочали діяльність, спрямовану на збереження Свидовця.
Розкажіть, будь ласка, хто започаткував діяльність на захист Свидовецького масиву та як вдалося підняти стільки людей в Україні та далеко за її межами?
Валерій: Три депутати Лопухівської сільради – я, Василь Фабрицій і Михайло Сойма у жовтні 2017 року звернулись до суду з позовом про скасування розпорядження РДА у зв’язку з неналежним проведенням громадських слухань. Як відомо слухання, про які ми дізналися уже після їх проведення, організовано зі значними порушеннями. Хоча формально процедура підготовки дотримана – через газету було повідомлено про призначення слухань – там не йшлося про голосування «за» чи «проти» «Свидовця». На слухання звезли 20 жінок з амбулаторії та дитячого садка, вони усі підтримали створення курорту. Відтак, 20 жінок вирішили долю усього регіону. Ми не могли це так лишити, тому почали діяти.
Володимир: Ми звернулися до адвоката з МБО «Екологія – Право – Людина» Софії Шутяк, ініціативну групу «Free Svydovets» створили 3 листопада. А після того як Тячівська та Рахівська РДА прийняли детальні плани територій (без жодної оцінки екологічних наслідків) ми подали до Закарпатського окружного адміністративного суду позов щодо визнання незаконними, а відтак – скасування розпоряджень Тячівської та Рахівської РДА «Про затвердження детального плану території туристично-рекреакційного комплексу «Свидовець» за межами населених пунктів Ясіня, Чорна Тиса та Лопухово» – як таких, що не відповідають схемам планування області, не мають чіткого планування – що не дає розуміння, як буде виглядати майбутній курорт. 14 листопада розпочалися слухання за Свидовець. Нас підтримали не тільки екологи. На нашому боці журналісти, громадські організації, підприємці та свідомі жителі Закарпаття. Залучена міжнародна громадськість, вже підготовлені й подані звернення на ім’я Президента України, кабінету міністрів, Міністерства екології та природних ресурсів. Вже є висновки експертів-екологів, відбувається активне обговорення курорту громадою в соціальних мережах. Наразі чекаємо наступне засідання, яке має відбутися 10 січня 2018 року.
Відомо, що відповідачі на перше судове засідання не з’явилися. Чи є бодай-якась реакція від них?
Володимир: Реакція є, але проявляється вона в іншій сфері. Усі три ініціатора акції «Free Svydovets» відчули серйозний тиск на свій бізнес з боку влади.
Розкажіть про це докладніше, будь ласка.
Володимир: Вже через місяць по тому, як ми ініціювали рух на захист «Свидовця» на підприємствах усіх трьох активістів – ТОВ «Бирть» (Павлюк Валерій), ПП «Яблуниця» (Фабрицій Василь), ФОП Сойма Михайло – розпочалися позапланові інспекції. Ми впевнені, що це було здійснено з розпорядження голови Закарпатської ОДА. Єдина причина перевірок – громадський спротив та наше бажання врятувати рідний край від екологічної катастрофи.
Яка мета цих перевірок?
Валерій: Закрити підприємства. Представники екологічної служби затребували перелік дозвільних документів, а вже наступного дня підготували акти про порушення природоохоронного законодавства, хоча навіть не заходили на підприємства і не переглядали дозволи. Таким чином, екологічна служба подала до суду позови про припинення діяльності ТОВ «Бирть», ПП «Яблуниця» та ФОП Михайла Сойми. Ба навіть тиснули на суддю з метою припинити діяльність усіх трьох підприємств. Однак суд не задовольнив позови екологічної служби щодо жодного з трьох підприємств.
Це означає, що тепер ви можете спокійно працювати далі?
Володимир:Ні, ми впевнені, що тиск продовжуватиметься, а наш бізнес все ще під загрозою. І це при тому, що ТОВ «Бирть» з 1997 року займається лісопереробкою, а в Тячівському районі є найбільшим платником податків. Наше підприємство одне з передових у галузі, нас неодноразово нагороджували дипломами та іншими відзнаками. Серед них Міжнародний економічний рейтинг «Ліга кращих» та Національний бізнес-рейтинг «Лідер галузі», за яким наша компанія у 2016 році посіла сьоме місце в Україні та перше місце – в Закарпатті.
Однак ці заслуги не рятують, якщо ти виступаєш за раціональне використання лісу та проти огульних вирубок. Тому ми вже давно не у найкращих стосунках з ДП «Брустурянське ЛМГ», де закуповуємо на законному аукціоні хвойну необроблену деревину для подальшої глибокої переробки. Тепер ми наштовхнулися на ще більший тиск з боку керівництва Брустурянського ЛМГ, яке здійснює перешкоджання в отоварені грошей, сплачених на поставку деревини, придбаної на аукціонних торгах.
Як це відображається на діяльності підприємства?
Валерій: Через відсутність сировини підприємство постійно призупиняє роботу, змушене простоювати, зривати експортні поставки виробів згідно угод, нести збитки, а робітники компанії йдуть у вимушені відпустки або навіть звільняються через відсутність роботи. Уявіть, що на підприємстві свого часу було працевлаштовано 90 робітників з високими зарплатами. Однак тиск з боку провладних сил примушує нас скорочувати виробництво, тому сьогодні маємо лише 24 працівника.
Чому ви вважаєте, що у такий спосіб вас «карають» за громадський спротив?
Валерій: Тому що не вперше нам зривають поставки і не відпускають придбаний на аукціонах ліс. Таке відбувається щоразу, коли ми виступаємо проти незаконних рубок та захищаємо місцевість, у якій живемо. На наші скарги чиновники Брустурянського лісогосподарства відмовляються пояснювати причини відмови відвантажувати деревину.
Володимир: Водночас є відомості про те, що значну масу деревини ДП «Брустурянське ЛМГ» відпускає поза межами аукціонних торгів, а також підприємствам, у яких навіть відсутня наймана праця. Але ж це – звичайні спекулянти, які не здійснюють переробку деревини. Або ж ті, хто закуповуючи менші об’єми, отримують набагато більші. Угоди з такими сумнівними підприємствами укладаються і з заниженням вартості, встановленої на аукціоні. Таким чином, не лише сумлінні платники податків потерпають від ДП «Брустурянське ЛМГ», але й бюджет не отримує значної частини коштів.
Чи повідомляли ви вищі органи про саботаж Брустурянського ЛМГ?
Володимир: Звичайно, де ми тільки не зверталися! До Закарпатського обласного Управління лісового та мисливського господарства під керівництвом В.І.Мурги, на «Урядову гарячу лінію», у Держагентство лісових ресурсів України... Ви би бачили, з ким інколи доводиться спілкуватися. У мові деяких представників влади проскакує жаргон злочинців, на наших очах робилися спроби залякати адвоката прямо у залі суду. А коли ми з представниками ЗМІ поїхали в гори робити репортаж про будівництво дороги на Свидовець, на журналістів (серед яких була жінка) накинулися співробітники лісгоспу. Таким чином, належного реагування нема, тому лишається останній шлях – до суду. Розгляд судових справ розтягується на місяці, а робота все одно стоїть.
Що будете робити далі?
На жаль, можливо й таке, що доведеться призупинити діяльність підприємства і розпустити працівників. Але опускати руки не збираємося, наразі чекаємо судового засідання по Свидовцю, готуємо інші методи захисту і намагаємося донести інформацію про свавілля в лісовому господарстві та можливу екологічну катастрофу якомога більшому колу людей. Ми запрошуємо всіх небайдужих до долі українських Карпат, долучитись до захисту масиву Свидовець та створення альтернативних і сталих способів господарювання, туризму, ведення бізнесу. Закликаємо закарпатців скористатися своїм правом вимагати у голови облдержадміністрації оприлюднення детального плану території. І, звісно, підтримати нас на засіданні, яке відбудеться 10 січня 2018 року в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду.
Коли інтерв’ю вже було підготоване, до ТОВ «Бирть» надійшов лист від Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (Закарпатське ОУЛМГ). Це була відповідь на останній телефонний дзвінок Валерія Павлюка на Урядову гарячу лінію. Тоді Валерій скаржився, що підприємству за третій та четвертий квартали 2017 року не отоварили 800 кубометрів деревини вартістю понад 1 млн. грн. – гроші, які вже сплачені й давно лежать на рахунках лісгоспу.
Замість дати обґрунтовану відповідь Закарпатське ОУЛМГ у листі звинуватило ТОВ «Бирть», що воно без зауважень приймає від лісгоспа «продукцію, параметри якої не передбачені договором» та яку з певних причин постачають замість лісопродукції, зафіксованої в договорі. І при тому підприємство не враховує об’єми такої продукції у скаргах.
Відповідь ця виявилась неправдивою з двох причин. Підприємство дійсно отримувало продукцію, яка не відповідала умовам договору купівлі-продажу необробленої деревини. Однак, по-перше, таке було у 2016 році (а йдеться про у 2017!). По-друге, побачивши, що продукція не відповідала умовам договору, підприємці письмово повідомили про невідповідність лісгосп та навіть попросили прибути представника. Не отримавши жодної реакції – подали до суду, де розгляд справи триває й дотепер.
Таким чином, у своїй відповіді співробітники Закарпатського ОУЛМГ дали не просто хибну, але й завідомо неправдиву інформацію, що викликає багато запитань. А підприємцям доводиться в черговий раз звертатися на гарячу лінію та до суду.
Підготувала Анжеліка Клайзнер