Однак вивчати екзотичну ягоду він почав задовго до цього, ще будучи студентом-біологом. Батько і син закуповували в Угорщині й тоді ще Чехословаччині десятки кілограмів ківі різних сортів, щоб отримати з них насіння. Його піддавали дії хімічних реагентів та електромагнітного випромінювання. Це прискорювало і збільшувало вірогідність настання мутаційних процесів. Таким чином Стратони виводили насіння з різними властивостями. Сотні тисяч насінин навесні висівали на площі до 50 кв. м.

Перший урожай батько і син зібрали у 1998 році, а складався він усього з 7-8 кг з кожного плодоносного куща. Утім на той момент важливо було його взагалі отримати.

Зараз у господарства дві плантації – одна в Ужгороді (площею 0,07 га) та друга неподалік у с.Сторожниця (площею 1,3 га). Перша призначена для вирощування маточних кущів та одержання плодів. Тут середній вік рослин становить 15-19 років. За рік садівнику вдається нарізати 60 тис. живців з маточних кущів. На другій плантації ростуть молоді 3-4-річні кущі. Це – експериментальний майданчик для дослідження нових сортів. У 2013 р. Генріх разом з батьком Валентином зареєстрували новий сорт «Ківі Карпат Стратона Валентайн». Він є найбільш морозостійким у Європі і витримує температуру -280С.

Як вирощують ківі?

Генріх Стратон перші кущі одержав з насіння. Потім він почав масово розмножувати ківі вегетативним способом. Для цього узимку з гілок ліан (це в’юнка рослина – прим. ред.) зрізають живці, їх поміщають у спеціальний субстрат і укорінюють у закритому ґрунті протягом трьох-чотирьох місяців. Далі саджанці дорощують на плантації у контейнерах під легкою сіткою притінення, щоб запобігти різкому перепаду рівня ультрафіолетового випромінювання та сонячним опікам.

Для дорощування саджанців у контейнерах на плантації прокладено дві смуги агротекстилю по 200 м кожна. А між ними безпосередньо в землі ростуть уже молоді кущі.

Суттєвою перевагою куща ківі над іншими рослинами є те, що він не потерпає від хвороб та шкідників, зауважує Генріх Стратон. Зокрема й тому, що це відносно нова, не розповсюджена на теренах України рослина. Тому в нас немає вірусів, бактерій, комах, яким би смакували коріння, пагони, листя або плоди ківі.

Натомість рослина потребує регулярного поливу. Система крапельного зрошення запобігає підсиханню коренів, а для наземної частини застосовують дощування. «У перший-другий рік ківі найбільш чутливі, оскільки ще не мають потужної кореневої системи. Тому навіть нетривалі перепади з поливом приводять до гибелі основної маси кореневої системи, через що може пропасти саджанець» – пояснює Стратон.

Догляд за кущами передбачає щорічну обрізку всіх пагонів, які плодоносили торік. Оскільки основна маса врожаю припадає на пагони, що виросли у поточному році. Обрізку проводять взимку до початку руху соків. Це станеться, коли коренева система прогріється до +100С. Тоді вона почне постачати воду із глибини ґрунту в наземну частину. Ось чому значні коливання температури повітря шкідливі для рослин: у разі потепління вода заповнює тканини, які розриваються внаслідок різкого похолодання. Коренева зона може розігрітись під впливом прямих сонячних променів. Аби запобігти цьому, навколо рослини в радіусі 1 м розкладають солому та сіно, рештки бур’янів. Це дозволяє притінити кореневу зону від сонця та уникнути її нагрівання.

Старі кущі за необхідності омолоджують. Для цього достатньо не видаляти нові пагони, які проростають з бруньок біля основи стовбура. Зазвичай їх зрізають, щоб уникнути загущення. Якщо ці нижні пагони відпустити вгору, то можна отримати молоду наземну частину рослини. При цьому поступово видаляють старий дуплястий і потрісканий пагін.

Ківі щосезону родить десятки років з моменту першого плодоношення. «Я позаминулого року відвідав плантації ківі у Греції. 40-річні ліани були повні стиглих плодів, а стовбури в діаметрі становили 15-20 см» – розповідає підприємець.

Нашого ківі – в усьому світі

Основною товарною продукцією господарства є саджанці ківі. Наразі закарпатські ківі плодоносять подекуди на ґрунтах Угорщини,Чехії, Словаччини, Білорусі, Росії, Казахстану, Киргизстану, Таджикістану і навіть США. Однак 95% вирощених саджанців реалізовують на теренах України. Середній об’єм замовлення складається з двох-трьох саджанців.

Переважно саджанці купують для подальшої висадки біля приватного будинку поруч з традиційними черешнями, сливами і яблуками. Однак у господарства було два великих замовлення із Прикарпаття та Черкащини – по тисячі саджанців. Відповідно там заклали плантації ківі, щоб отримувати і продавати плоди. Генріх Стратон консультує своїх клієнтів щодо подальшого вирощування ліан. На великі плантації, як от на Черкащині, садівник приїжджає особисто, пересвідчитись у доброму стані рослин. Хоча річну звітність ще не підбито, голова господарства припускає, що у 2018 році їм вдалось загалом продати до 10 тис. саджанців.

Виробник нарікає на те, що під виглядом саджанців «Ківі Карпат Стратона» шахраї продають звичайні сіянці. Якось одна фірма з Ужгорода реалізовувала посадковий матеріал Стратонів. Але вона погано розраховувалась за продукцію, тому Генріх Стратон перестав їм постачати саджанці на продаж. «Тоді вони почали щось робити самі. Методологію я не приховував, вони були у мене на ділянці, бачили теплиці, умови, тому щось змогли повторити. Я зробив таємну закупку і побачив, що більшість їхнього матеріалу – сіянці», – розповідає Стратон.

Річ у тім, що з насіння може вирости рослина як жіночого, так і чоловічого роду. Остання тільки цвіте і не родить. Тоді як вегетативний спосіб розмноження дозволяє отримати точну генетичну копію рослини, з якої зрізали живці. Тож якщо матеріал взяли із донора жіночого роду, то новий кущ також даватиме плоди і буде того ж самого сорту з відповідною морозостійкістю. Однак живці ківі складно укорінюються. Тому під їх виглядом шахраї можуть продавати сіянці, одержані із насіння. Що з них виросте і чи виросте взагалі – невідомо нікому. Судовим рішенням ужгородській фірмі було заборонено торгувати рослинами під брендом «Ківі Карпат Стратона Валентайн». Фактично інші господарства можуть купувати саджанці авторського сорту тільки для посадки і продажу одержаних з них плодів. При цьому покупці не мають права розмножувати саджанці. Це можливо тільки за укладання договору про сплату роялті.

Окрім саджанців, господарство щороку реалізовує близько тонни плодів. Вага однієї ягоди сягає 100-110 г. Основні майданчики для збуту – мережа місцевих супермаркетів в Ужгороді, а також низка магазинів у селах. Одного разу Генріх Стратон відправив до Києва 200-300 кг ківі на замовлення Інтернет-магазину. Садівник зауважує, що продаж плодів у першу чергу служить рекламою для саджанців. Адже так українці дізнаються, що екзотичну рослину можна безперешкодно вирощувати на своєму подвір’ї.

Підприємець говорить, що собівартість 1 кг ківі може бути нижчою, аніж собівартість 1 кг яблук. Однак рентабельність вирощування плодів ківі на продаж, зрозуміло, зростає із збільшенням площі насаджень. Однак може приносити прибуток навіть на маленьких присадибних ділянках, зазначає Стратон. За його словами, плоди можуть зберігатись з осені до весни в тих же умовах, що й яблука. Головне – не дати температурі опуститися нижче нуля або піднятися вище восьми градусів та утримувати рівень вологості, за якого б ківі не підсихали.

Солодка перспектива

Генріх Стратон переконаний у тому, що ківі можна і потрібно вирощувати в таких обсягах, які б задовольнили потреби внутрішнього ринку. Крім того, українською продукцією можуть зацікавитись європейці. Оскільки вона є екологічно чистою, адже під час її вирощування не застосовують мінеральних добрив чи ЗЗР. Наразі виробник спостерігає за розвитком плантацій на Черкащині та в Прикарпатті. Адже має бути кілька успішних кейсів вирощування ківі, щоб ця ідея стала «вірусною». Якщо все складеться так, як того прагне Генріх Стратон, то йому доведеться в десятки разів збільшити об’єми реалізації саджанців та налагодити співпрацю із садовими центрами. Оскільки укорінювати живці ківі досить непросто, доведеться застосувати лабораторний спосіб масового розмноження.

«У мене всього одна рослина нового сорту «Голд Ківі». З 3-4-річного куща можна нарізати небагато живців. А в лабораторних умовах я за перший же рік з невеликої кількості живців отримаю 50-100 тис. саджанців», – пояснює виробник. Із бруньки, яка розвивається у пробірці з однієї чи кількох клітин, потім так само виділяють меристему для подальшого масового розмноження в лабораторії. Звичайно, тільки за рік-два проростки in vitro можна буде висадити у ґрунт.

За словами Генріха Стратона, тільки останні три роки виробництва є для нього прибутковими. Оскільки зароблені кошти дозволяють розвивати господарство.

Анастасія Карпенко, zakarpatpost.net