Здається, ще зовсім недавно їх було четверо – колишніх фронтовиків-міліціонерів. Іван Стецюра, Іван Байдак, Емеріх Кияк, Микола Ігошин. На жаль, троє перших уже відійшли у вічність. З живих учасників Другої світової залишився лише один наш міліціонер – Микола Іванович Ігошин. Днями ветерану виповнилося 89.
Спілкуємось з сивочолим ветераном у його скромній ужгородській «хрущовці». Роки беруть своє, як-не-як 90-й пішов. Підводить слух, пам′ять, тож в розмові батькові допомагає донька Світлана Миколаївна.
Бачу на поличці стенд із фотографіями у міліцейській та зеленій «пожежній» формі. На знімках усміхнений полковник, увішаний нагородами. Тут і бойові – «За взяття Берліна», «За визволення Праги», «За відвагу», і міліцейські нагороди.
На фронт уродженця далекої Саратовської області Росії Миколу Ігошина призвали в 1943 році. Потрапив на курси водіїв у 70-й навчальний автополк. До війни хлопець працював трактористом, тож «полуторку» опанував швидко. А далі пересадили їх на англійські вантажівки. Ті не витримували російських морозів і заводитись взимку ніяк не хотіли.
- Ото знімаєш з себе куфайку й закутуєш радіатор, аби двигун завівся, - пригадує воєнні часи мій співрозмовник.
Якось налетіли на них німецькі бомбардувальники, давай бомбити. МиколаІгошин отримав осколок у ногу, контузило. На щастя, поранення виявилось нетяжким, тож швидко повернувся в строй.
Воював Ігошин в 31-ій артилерійській дивізії Першого українського фронту, яким командував маршал Конєв. Пройшов із жорстокими боями Польщу, форсував річки Сян, Віслу, визволяв від німців Краків і Верхню Сілезію. Далі з боями пройшов територію Німеччини, форсував Одер, Нейсе, Шпрею та Ельбу. Разом із бійцями Першого білоруського фронту брав участь у ліквідації Берлінського німецького угруповання. Далі визволяв Дрезден, а потім і Прагу. В столиці Чехословаччини Микола Ігошин зустрів Перемогу.
Потім їхню дивізію перевели в Братиславу, а невелику групу відправили вм.Баден (Австрія).
Після війни Ігошин знаходився на військово-польовій сортувальній базі Першого українського фронту та в центральній групі військ з керівництва військовими комендатурами.
У 1950 році фронтовик Ігошин звільнився з армії і влаштувався працювати водієм в управління Держбезпеки. Через три роки перевели його в міліцію на аналогічну посаду.
В 1962 році М.Ігошина призначили в ДАІ на посаду державтоінспектора, а в 1967 р.– у відділ пожежної охорони старшим інспектором.
У 1982 році ветеран вийшов на заслужений відпочинок у званні майора внутрішньої служби. А звання підполковника й полковника одержав, відповідно, в 2001 та 2004 рр. указами Президента України. Погони полковника закарпатському ветерану разом із ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашизму» вручив на урочистому зібранні в МВС у жовтні 2004 р. міністр внутрішніх справ України М.Білоконь.
31 липня ц.р. Миколі Петровичу Ігошину виповнилося 89 років. Начальник УМВС області Сергій Князєв подав клопотання на заохочення ветерана відомчою нагородою МВС України.
СЗГ УМВС України в Закарпатській області