Після освячення води, духовенство та віряни із надією на спасіння, допомогу та Божу ласку, молитовно славлячи Пресвяту Богородицю, спочатку попрямували до старовинного млина, який є візитівкою села з боку Іршавського району. Відтак шлях церковної процесії проліг вулицями Миру, Волошина, Партизанською, Шевченка, Ватутіна. Зупиняючись біля кожного Хреста, молитовно славили розп’ятого за наші гріхи Спасителя, священики читали Євангеліє і освячували роздоріжжя, щоб очистити вулиці, будівлі та сади, землю й повітря, а головне – власні душі та серця від гріховності.
– Традиція проведення хресних ходів сягає у глибоку давнину. Ще в часи Старого заповіту християни обходили стіни Єрихону, аби зруйнувати їх. Так само і у перші віки християнства, хресні ходи з іконами та хоругвами проводили під час негараздів, аби захистити населений пункт від всяких бід і напастей. Проводили хресні ходи із святинями і під час Великої Вітчизняної війни. З Благословення вже покійного Блаженнійшого Митрополита Володимира вздовж кордонів України із чудотворними іконами та мощами облітали територію, – сказав настоятель Свято-Духівського храму, протоієрей о. Василій Похилець, – При вході у храм ліворуч у нас на стіні висить ікона Богородиці з маленьким Ісусом на руках. Цьогоріч – рівно сто років, як сельчани Янош Попович та Софія Хрипта подарували її церкві. Тож хресний хід приурочено саме цій події – аби прославити святиню. На жаль, назва ікони до наших днів не збереглася. У найважчі хвилини нашого життя ми просимо допомоги та заступництва у Божої Матері та її сина. Так і тепер, у часи тривоги та смутку ми молитовно звертаємося до Святих дарувати нам мир, вселити в наших серцях віру, надію та любов, аби ми жили у доброму здоров’ї та Божій благодаті.
Незважаючи на спеку, віряни терпляче торували освячений Божественним благословенням шлях з щирою вірою та надією на те, що біди та нещастя оминуть рідне село та наш край, а в державі запанують мир і злагода.