Вона була примадонна Закарпатського народного хору, – саме так казали про неї ті, хто разом з нею дарував народний спів жителям Закарпаття і не тільки, повідомляє видання Область онлайн.

Колеги називали Клару неперевершеною мрійницею ​​і оптимісткою. Все на світі, навіть часто гроші, їй замінювали пісні. Знала їх тисячі, а може і дві. Виконувала переважно народні – місцеві закарпатські, а також українські, словацькі, угорські, румунські, російські. Кращі увійшли на диск.

Ті, хто знав спів Клари Ласлівни кажуть, що голос у неї – народний, – відкритий альт. Свого часу сватали солістку в хор імені Верьовки, але не змінила рідному Закарпаттю. Їй постійно пропонували свої твори як професіонали, так і самодіяльні композитори і вона нікому не відмовляла. А ще, Клара Лабик володіла неординарними вокальними даними, виховати у людини їх неможливо. Це – дар Божий. Кожна пісня – народна, легка, проста – це маленька жанрова картинка в її виконанні. Клара Лабик викладала уроки музики і співу в ужгородській загальноосвітній школі № 1. Якщо у вересні мало хто з першокласників знав хоч одну закарпатську народну пісню, то вже в кінці навчального року – десятки.

І діти, як і вчителька, вже назавжди запалені фольклором. Життєвий девіз Клари Ласлівни був такий: “Поки Бог дає мені голос, я співаю. І завдяки Господу, я це роблю”. Хай земля вам буде пухом дорога Кларо Василівно!