А дарма. Це місце дуже мальовниче і має об’єкти, які охороняються ЮНЕСКО.
Походження назви села перш за все пов’язують з назвою річки. За переказами, це було досить велике поселення, але після епідемії чуми живим залишився лише один мешканець. З часом село заселили люди з сусідніх сіл Гнила, Яворів, Сянки. Письмові джерела згадують про село з 1582 року і засвідчують, що Ужок за спадковим правом належав родині Другетів.
Саме тут розташована одна з "візитівок" Закарпаття - Храм Святого Архістратига Михаїла, с. Ужок, XVII ст. - один з найвідоміших дерев’яних храмів краю. Побудований на честь Святого Архістратига Михаїла у 1745 році, з того часу служить людям місцем спілкування з Богом. Напис над дверима свідчить, що цю церкву збудували майстри Павло Тонів із с. Бітлі (Львівщина) та Іван Циганин із с. Тихого. Це одна з найцікавіших споруд бойківського стилю.
Усередині храму збереглися ікони та стародруки XVII століття, вівтар – XVIII-го. У храмі досі функціонує дзвін, який старший за споруду на сто років. Покрівля храму зроблена зі шинглів – спеціально вирізьблених дерев’яних дощечок, довжиною в 30 і шириною в 10 сантиметрів. Аби дерево не пропускало воду та не гнило, його кожні два роки покривають спеціальною речовиною.
ФОТО: ukrainaincognita.com
Ужоцька святиня увійшла до переліку 16 дерев'яних церков карпатського регіону (по вісім від Польщі та України), що претендували на особливий статус у списку спадщини ЮНЕСКО. Остаточне рішення щодо цього було ухвалено на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила 21 червня 2013 року у Камбоджі. Церква була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.
Ужоцька церква вже близько 100 років надзвичайно популярна. ЇЇ багато фотографують. Чимало закарпатських художників присвятили цій видатній пам'ятці свої полотна, її зображення прикрасило єпископську каплицю та каплицю вчительської семінарії в Ужгороді.
У цій місцині багато мінеральних джерел, тому колись Ужок був відомий своїми санаторіями. На 800 мешканців закарпатського Ужка припадає 13 джерел мінеральної води. На жаль, бальнеологічні можливості Ужка повноцінно не використовуються: мінеральною водою, багатою на магній, залізо та барій, користується виключно місцеве населення і поодинокі туристи, які доїжджають до Ужоцького перевалу. А колись мінеральні, вуглекислі, солоні й сірководні джерела для пиття, купання і лікування в Ужку були настільки популярними, що можна впевнено говорити: тут був справжній курорт, хоча нині про нього залишилися хіба що перекази та кілька пов'язаних із ним топонімів. Водолікувальна установка в Ужку була розташована впритул до однойменного перевалу на висоті у 563 метри, закрита від холодних вітрів вершинами, порослими смерековими лісами.
Колись тут діяв санаторій з добре впорядкованою територією, який місцеві жителі називали "тридцяток" (було 30 будинків для відпочиваючих). Були санаторії з купелями, військова лікарня та декілька віл. Одне з джерел навіть носило назву Гераклове, бо дарувало людям силу, якою був відомий цей герой античних міфів. Скульптура Гераклу, що зараз прикрашає подвір'я Ужгородського замку, колись знаходилась в Ужку, поки його після Другої Світової війни не перенесли в Ужгород. За легендою статую було встановлено біля одного з джерел в 1842 р. американцем, який став на ноги після курсу лікування.
За часів Першої світової війни курорту Ужок прийшов кінець, бо перевал і саме село стало ареною запеклих боїв між австрійською і російською армією. Курорт фактично був знищений, як і багато будинків селян.
Ще одним цікавим об’єктом у околицях села Ужок, на який варто звернути увагу, є залізнична інфраструктура, побудована за часів Австро-Угорщини (початок ХХ ст.) фахівцями Угорських королівських державних доріг.
У 1872 році через перевал була введена в експлуатацію стратегічно важлива залізнична магістраль, що з'єднувала Будапешт зі Східною Галичиною (перевал був адміністративним кордоном Угорщини та Галичини у складі Австро-Угорщини). У районі перевалу прокладено сім залізничних тунелів (найдовший — 910 метрів), це — найкрасивіша гірська магістраль України.
Тут дуже складний ландшафт на перевалі - довжина залізничної колії складає 19 кілометрів, а пряма відстань між Волосянкою та Ужоцьким перевалом лише 8 кілометрів. Залізнична дорога, це довга серпантинна дорога із значними підйомами, тунелями, віадуками.
ФОТО: castles.com.ua
Ужок також відомий Ужанським національним природним парком, в межах якого знаходиться декілька резерватів букових пралісов. Праліси і старовікові ліси Ужанського НПП входять до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Перші резервати "Стужиця" і "Тихий" тут були створені ще за часів Австро-Угорщини в 1908 році. Саме тут збереглося букове криволісся на площі понад 55 га. У межах цього кластера розташована мережа моніторингових ділянок, які були закладені професором Златніком у 1937 році. Ця територія безпосередньо межує з природоохоронними об’єктами Польщі та Словаччини.
Ужок має багато переваг, якими може здивувати – краєвиди, перевал, нацпарк, стара архітектура. Зараз туристична сфера у населеному пункті потроху відроджується, через населений пункт прокладені туристичні маршрути, все більше мандрівників хочуть побачити унікальні об’єкти.
Використано матеріали: travelua.com.ua, ukrainaincognita.com, Турінформ Закарпаття