Саме про це йшлося під час прямого ефіру на телеканалі «Тиса-1», де закарпатські медійники спілкувалися з ревізором безпеки руху поїздів і автотранспорту ужгородської ревізійної дільниці Львівської залізниці Іваном Кешелею.
За рік – 5 аварій на залізниці й 5 загиблих
Виявляється, на Закарпатті нині існує 273 залізничні переходи, 124 із них розташовані в населених пунктах. Усі вони оснащені звуковою та світловою сигналізацією, тож автоперевізники й власники приватних авто мали б чемно чекати на проїзд потяга в безпечній ділянці перед шлагбаумом. Однак у нас є маса спритників, котрі поспішають у справах і не можуть почекати 5 – 10 хвилин – час, достатній для того, аби поїзд відбув. Тож за результатами минулого року на Закарпатті скоїли 5 ДТП на залізниці (для порівняння – в 2012-му їх було 3). У результаті маємо 5 загиблих людей і 5 травмованих. 27 порушників безпеки руху відбулися адмінштрафами.
«Тіньовикам» можна все?
Окремою темою, котра нині проблематична для нашої області, є галузь тіньових перевезень на автотранспорті. Себто існують офіційні перевізники, більшість із яких входить в Асоціацію пасажирських автоперевізників Закарпаття. Вони справно сплачують податки, дотримуються графіків руху, встановлених автостанціями і «Закарпатавтотрансом», безкоштовно перевозять пільгові категорії населення тощо. І все ж «тіньовики» кучкуються поза межами автостанцій, де буквально за рукави смикають своїх потенційних пасажирів.
Як стверджує Іван Кешеля, жоден водій не може вийти на маршрут без попереднього медогляду – а раптом він у стані алкогольного сп’яніння? Однак перевіряють тільки водіїв із конкретних АТП, приватників же – ні. Мало того, в усіх райцентрах і більш-менш великих селах «нелегали» самостійно утворили місця концентрації пасажиропотоку, де немає квиткових кас, залів очікування, туалетів. А ще самовільні перевізники нехтують безпекою пасажирів. Більшість із них возять людей у вантажних автобусах. Переобладнані маршрутки становлять ризик для пасажирів, адже сидіння в них без ременів безпеки, без жодних захистів, що в разі аварії вкрай небезпечно для життя. Крім того, водії такого транспорту не дотримуються обмежень швидкості, встановлених нормативами для вантажних автобусів такого класу, а при їзді значно перевищують її. Ніхто не контролює ні фізичний стан водія, ні технічну справність автомобіля, ні питання проходження водіями перед- та післярейсових медичних оглядів.
Пасажири, котрі відправляються в рейс із такими перевізниками, повинні пам’ятати: якщо водій не видав їм на руки квиток (а «нелегали» їх таки не видають), то в разі ДТП вони не матимуть змоги отримати через страхову компанію відшкодування за травму чи навіть каліцтво. «Нелегали» взагалі не несуть ніякої відповідальності за свою діяльність.
Рейсів мало б бути в 10 разів більше!
Нині на Закарпатті діє понад 200 легальних перевізників, які охоплюють близько 3300 рейсів. Однак при існуючому пасажиропотоку, кількості населення й розгалуженості області, їх мало б бути принаймні в 10 разів більше. Цифри вражають: нині організаторами автоперевезень влаштовано 2163 рейси по міжміських маршрутах, що охоплює 41% населення Закарпаття. 19% наших земляків не в змозі користуватися автобусними перевезеннями через невиконання умов договору перевізниками, які уклали угоди на обслуговування приміських рейсів; 40% населення не мають можливості користуватися автобусним сполученням через відсутність регулярних рейсів до їхніх сіл.
Загалом сьогодні в області визріла серйозна необхідність у відкритті ще майже 1800 додаткових приміських маршрутів, якими б користувалися жителі 285 населених пунктів Закарпаття, де відсутня маршрутна мережа.
Самі ж офіційні перевізники вже неодноразово просять владу навести порядок із ринком «нелегалів». На їхню думку, варто було б збільшити розміри штрафних санкцій і подбати про своєчасну сплату штрафів – можливо, тоді «тіньовики» не стали б виходити на маршрути, наражаючи на небезпеку своїх пасажирів. Хоча жоден штраф не спроможний компенсувати людські життя, втрачені через несправний автобус або п’яного водія маршрутки.