Босі мандрівники Іван та Юрій вирушили з Ужгорода до Харкова Вишиваним Шляхом. На 20 день подорожі вони пройшли відрізок дороги Комарно - Виликий Любінь, а це аж 21 кілометр.
"Ми прокинулись в лікарні і знали, що і сьогодні будемо ночувати в лікарні у селищі Великий Любінь. Такі от 2 лікарняні дні. Коли виходили із медичного закладу, почували себе значно здоровішими, ніж коли заходили напередодні ввечері. Нашими ліками був міцний сон з відкритим вікном)
О 6:30 нас вже чекала Ліля і Катя в центрі Комарного з чаєм і канапками. Класні жінки!
В селі Піски дітлахи повернули нас в стан безтурботних літніх канікул в селі. Спочатку ми спостерігали, як вони розділяли між собою знайдені в лісі гриби. Коли почався дощ, Віталік, Оля, Соломія, Уляна завели нас у свою халабуду. ЇЇ збудували ще 10 років тому старші хлопці, а тепер тут шевствують наші нові друзі. Разом перекусили канапками і пішли на річку купатись.
Після всіх цих страждань з ногами я був впевнений, що не буду бігати. Та коли наближались до річки, діти побігли наввипередки. Побіг і я! Ногам своїм не вірив. Трава зм’якшувала контакт шкіри з поверхнею. Тож це був справді фан! Правда, на наступний день боліла ліва п’ята.
Пірнали з камерою, стрибали. Раки, мушлі. Тепла вода після дощу. Міні-водоспади та місця із стрімкою течією. Відновлення та інспірація)
У Великому Любені нас дуже тепло зустріла Людмила. Розмістила на комфортних лікарняних ліжках, смачно нагодувала. Дуже радісно зустрічати таких людей і радіти, що є такі однодумці. Дякуємо, Людмило!
П.С. На прощання школярі нас забезпечили купою яблук із найсолодшої яблуні в Пісках".