Босі мандрівники Іван та Юрій вирушили з Ужгорода до Харкова Вишиваним Шляхом. 22 день подорожі вони провели у Львові.
Про подорож вони розповіли на сторінці
PROSTOBOSO.
"День 22
Львів-Львів
8 км
Оскільки останні 3 тижні ми прокидались раненько, щоб починати йти, поки ще не нагрівся асфальт, то і сьогодні прокинулись рано, хоч потреби в цьому не було. Марта, Іраклій та Ілай нагодували сніданком та поїхали по справах, а я скористався можливістю ще раз на годинку поспати. Додаткове ранкове спання стається вперше з початку подорожі.
Поїли вареників із салатом та кавуна, вдягнули напівсухі вишиванки і почали робити перші кроки. Як тільки вийшли з під’їзду, відбулась приємна зустріч з Віталіком та Назаром. Ми навчались разом в Теребовлянській гімназії. Хлопці пішли з нами в напрямку центру, по дорозі приємно поспілкувались.
Дійшли до Політехніки. Коли робили фото на прощання, якраз випадково там прогулювалась Рі з Харкова, яку було просто неймовірно радісно та несподівано тут побачити. Далі до центру нас супроводжувала прекрасна Рі. Ми квапились, бо не хотіли запізнитись на радіоефір. На Львівський Хвилі ми провели 2 години. Інколи спілкування з ведучими поза ефіром було цікавіше, ніж в ефірі.
На виході з радіостанції нас зустріли представники міської ради – Христя та Євген. З перших хвилин було зрозуміло, що нам раді в Львові, але ночівля в домі Садового малоймовірна. Із двох речей, які нам запропонували, одну ми відкинули, а іншу прийняли.
Пропозиція переночувати в хостелі нам не пасувала. Ми керувались принципом «все або нічого». Якщо Андрій Іванович не погоджується прийняти нас в себе, то і хостел нам не цікаво. (Тим паче, що у Львові є друзі, в яких можна переночувати).
Інша пропозиція стосувалась вечері. Голод підштовхував погоджуватись. Крім того, Євген та Христя були дуже привітними та милими. По дорозі до Чілентано незаплановано зустріли Богдана та Юлю, які приїхали до Львова, щоб підготуватись до Форуму Видавців і качнути площадку МАНДРИ на славу. Це та сама Юля, яка є співавторкою (разом з Яриною) нашого босоногого логотипу. І це той самий Богдан, який надихає всіх і вся мандрувати та здійснювати мрії.
Ми поласували півметровою піцою з лимонадом, цікаво поспілкувались про все на світі з Христею та Євгеном і пішли в Світ Кави, де мали зустрітись з мером Львова.
Ми з Юрком кави не п’ємо. В цій подорожі пили лише раз в Сколе. Але як же не випити кави в Світі Кави в місті, яке в багатьох асоціюється з «філіжанкою кави» та ще й саме ту каву, яку рекомендує і фондує нам очільник Львова.
Вже кілька разів під час ПРОСТОБОСО люди спершу відмовляють нам у нічлігу, але продовжуючи спілкуватись, роблять висновок, що ми класні хлопці і таки запрошують до себе. Андрій Іванович хоч і сказав, що ми класні хлопці, все ж не постелив нам десь на дивані свого помешкання. Не вдалось нам ввімкнути харизму настільки, щоб зачарувати Садового.
Та не можна сказати, що і вечір не вдався. Мер Львова – дуже цікава людина, талановитий дипломат. Тож попри те, що ми не отримали те, за чим прийшли, були задоволені. Балачки про всяке, смачна кава, затишок вечірнього Львову без дощу) На прощання отримали в подарунок значок з символом Львова, пам’ятну монету.
Я підняв високо брови, коли почув, як Юрко запропонував Андрію Івановичу роззутись і походити з нами босоніж. Ще більшим було здивування, коли мер погодився. Ми прогулялись кілька метрів приємною бруківкою, потиснули руки тай розпрощались)
Решту вечора ми присв’ятили не спілкуванню з друзями, а технічним морокам. Дуже дякуюмо Саші, що він потратив 5 годин свого життя, щоб завантажити 30 гігабайт відео. Те ж саме робила і Ярина з іншими 30-ма гігами. Спочатку ми закидували файли з ноута Саші на терабайтник, який нам люб’язно надали в користування з телеканалу СТБ. Потім подібне робили вже в дома Ярини з її компа.
То якраз в Ярини ми і ночуємо. Це та сама Ярина, яка разом із Юлею розробили для нас чудове босе лого. Юрко з Яриною тільки зараз познайомився. Я бачу її вдруге. Днесь вона випромінює неймовірну умиротвореність. Зазвичай умиротвореність буває фоновою, а в Ярини вона якась провідна з-поміж всього того, що вона транслює. А точніше, з-поміж того, що і як сприймається моїми приймачами.
Прекрасний день у Львові! А як же ж інакше. Ну це ж Львів!"