"День 41Полонне - Миропіль
15 км

Ще із вечора ми домовились із Іваном прокинутись раніше і попрацювати над проектом (написати пости, анонси Житомир, Київ і т.д.). Лягли звичайно пізно, не завжди на вписках в нас є ноутбук і wi-fi.

7-00. Я питаю Івана: коли ми нарешті виспимось? - Після Харкова! Або восени, коли ранки будуть морозні і треба буде чекати хоча б +5 і більше! А поки треба використовувати потенціал літа і ноутбука!

Пишемо пости, фото, стратегію, пресс-анонси і пресс-релізи, СММ, короче типова офісна робота для бекстейджу. Їмо і в 12-00 відправляємось в дорогу!
Ромчик проводить нас по Полонному. Зупиняється якась машина, звідти виходить ціла сім'я і каже, що вони наші фанати! Це перші люди, які сказали що вони наші фанати! Круто - в нас є фанати! Фоткаємось, Ромка із нами прощається і йдемо далі!

Раптом думка - а де Боса! Немає Босої! Вона ніколи не губилась, шла з нами, а тут зникла. Останній раз ми її бачили біля місцевого фастфуду. Недобрі передчуття.
Розбиваємось на три команди і починаємо операцію із пошуку Босої. Я кажу Сергію, треба бити на сполох і бити саме в його буддистський барабан. Думаю, за 10 днів Боса мала запам'ятати мантру На-Му-Мьо-Хо-Рень-Гє-Кьо!
Півгодини пошуку не дали результату. Телефоную до Івана, він пропонує запитати поліцейських, я кажу запостити в місцевих групах... і тут ззаду хтось мене штовхає і облизує! Та це ж наша Боса, вона знайшла нас! Наша улюблена скотеняка!

Йдемо вже в повному складі: я, Іван, Сергій, Боса, барабан і береза!
Йдеться тяжко, чомусь зовсім не хочеться йти.
Приходимо в Дертку і вирішуємо трішки зрізати по маршруту і піти на Миропіль.
Запитуємо у людей дорогу і зустрічаємо дуже привітну сім'ю: тато, мама і Даша. Вони розпитують нас про наші мандри, мама Даші приносить цілу гору помідорів, персиків і хліба. Попри застереження, що томати не миті, я починаю їх їсти. І Іван їсть, і Сергій. Фоткаємось, прощаємось і йдемо далі.

Івану сподобалась сонячна Даша - цілу дорогу мене щось питає про неї! І йдемо попри канал, по м'якенькій доріжці і бачимо захід сонця! Як же ж гарно! Та це ж Житомирська область - моя рідна. Як завжди, ми перетнули кордони області, не бачивши жодного знаку! Я майже як вдома! Тепер коли люди запитують звідки ти - я вже можу казати не свою область, а Новоград-Волинський район! Круто!

Приходимо в Миропіль! Темніє і ми вже маємо кілька відмов! І раптом чуємо якусь веселу музику! Та то ж цигани святкують якесь день народження. В дитинстві мені погрожували циганами, обіцяли, що продадуть! Та все ж ми йдемо туди - там, де весело! Виявляється, то цілий циганський район чи то б пак квартал! Дуже прикольні цигани. Відразу вони хочуть нас напоїти і нагодувати, та ми вже з'їли помідори, зараз головне вписка. Артур, 15-річний юнак викликається нам допомогти, а день народження, до речі, у його мами - їй 30! Оце круто! А їхньому барону 35 і в нього вже є внуки! Веселий народ - ці цигани.

Ходимо із Артуром по сусідам, звісно циганам! Такі от справи, все змінилось - цигани осіли, українці - кочують! Після декількох відмов нас приймає на горище недобудови Галина Миколаївна, вчителька рос.мови у Артура! Є вписка. Умови цигансько-спартанські, але то краще, ніж на вулиці. В них на подвір'ї, до речі, аж 4 будинки, із яких більш-менш добудований лише один. В одній із недобудов ми і розмістились. Галина Миколаївна хоч і не циганка, але вплив середовища є помітним! Дуже прикольна жінка! Вона має поганий зір і великі окуляри! І каже, що її чоловік має поганий слух - глухий! Я думаю із тією швидкістю і частотою, якою говорить Галина Миколаївна, бути глухим чоловіком не самий поганий варіант!)

Знаходимо старі лахи і лягаємо спати на ліжка, які є на горищі. Світить повний місяць і мені щось зле! Ледь-ледь засинаю! Просинаюсь. Так тяжко мені не було ще ніколи. Я думав, я буду прощатись із життям, а то моє тіло прощалось із помідорами. Ледь-ледь дійшов до балкону. Мене починає трусити, спазми і т.д. Всі прокидаються, Іван приносить мені серветки, воду. Ще сиджу півгодини і повертаюсь в ліжко. Решту ночі проводжу в напівсні... такий от він, день 41 подорожі ‪#‎prostoboso‬ ...

P.S. овочі таки варто мити".