Василь Шкіря – письменник, добре відомий не тільки на теренах Закарпаття, а й України. І це не дивно, адже в літературі він уже майже сорок років. Його перу належать понад 20 книжок, із них 15 – це збірки казок. Він – лауреат Всеукраїнської премії імені Володимира Кобилянського та обласної – імені Федора Потушняка, дипломант конкурсу «Книжкова толока-2014». Нещодавно у видавництві «Карпати» вийшла чергова книжка Василя Шкірі «Ранок вечора мудріший», яка є своєрідним дебютом автора як драматурга.
Це збірка невеличких п’єс, до якої ввійшло вісім різнотематичних творів. Уважно їх перечитав, тож хочеться поділитися своїми враженями. Відкриває книжку п’єса «Обіцянка-цяцанка» – своєрідний твір, що не зовсім вписується в рамки драматичного жанру. Це п’єса-діалог із дуже простеньким сюжетом. Головний герой – київський чиновник Іван Петрович – кандидат у народні депутати. Дружина намагається переконати його не йти в депутати. Їй це не вдається, й Іван Петрович їде на Закарпаття, де й проводить передвиборну агітацію. Його вояж закінчується провалом через те, що проти нього працює проплачений політтехнолог, який їздить слідом за Іваном Петровичем містами на зустрічі з виборцями й проводить кампанію проти нього.
У п’єсі автор розкриває образ чиновника-кар’єриста, здавалося би, непоганої людини з величезним досвідом роботи й розумінням тих політично-соціальних процесів, що відбуваються в суспільстві, але який не може змінити нічого в країні на краще.
Це узагальнений типовий образ депутата Верховної Ради, а також обласного та міського рівнів. Цікаво те, що Іван Петрович може сприйматися і як позитивний персонаж, і як негативний, в залежності від того, з якої «сторони» подивитися. Його можна вважати як жертвою олігархічної системи, так і чиновником, який є невід’ємною її складовою.
П’єса «Підкарпатський ведмідь» – про всесвітньо відомого силача, нашого земляка Івана Фірцака, який більше відомий як Кротон. 1939 рік. Село Білки. Родинний будинок Фірцаків. Іван із дружиною Руженою згадують про своє життя за кордоном, гастролі цирку, в якому вони працювали, Європою, Америкою, розповідають одне одному про різні кумедні випадки, що мали місце в їхньому житті. Описується також і окупація нашого краю Угорщиною, її наслідки для простих людей. Третя дія переносить нас у радянське Закарпаття 50-х років – роки індустріалізації, стрімкого економічного розвитку. То були не найгірші часи в історії Радянського Союзу.
П’єса читається легко, на одному подиху. Автор із щирим захопленням і гордістю розповідає про Кротона, який свого часу прославив наш край на весь світ, адже виступав чи не на всіх континентах. Він постає перед нами глибоко моральною і чесною людиною, яка повсякденно в житті керується Божими заповідями. Герой розважливий, терплячий і мудрий. Його образ – це уособлення найкращих рис наших краян.
П’єса «Ранок вечора мудріший», мабуть, недарма займає у збірці місце в золотій середині, адже присвячена вона вже незалежній Україні. Це період політичної та психологічної зрілості письменника. За обсягом вона трохи більша, ніж дві попередні, й це природно, адже тематика її ближча авторові, який як журналіст завжди був в центрі суспільно важливих подій. Описані події відбуваються наприкінці 90-х років минулого століття в колгоспі «За нове життя». Йдеться про державний переворот у Москві й усунення від влади Михайла Горбачова – першого й останнього президента Радянського Союзу, розпад радянської імперії, проголошення незалежності. Автор описує, які наслідки для України мала перебудова Горбачова, як зміни в суспільстві сприймали різні верстви населення, змальовує тотальне пияцтво в селі і його наслідки.
Герої п’єси порушують також питання майбутнього України. Зокрема шлях до відродження вказує один із головних героїв твору, відомий фольклорист Іван Хланта. Він також ділиться своїм баченням ситуації в державі, аналізує причини.
Твори мають яскраво виражений закарпатський колорит. Йдеться про введення в текст особливої місцевої говірки. Вони також багаті на прислів’я та приказки. Багато цікавого можна дізнатися про традиції вживання алкогольних напоїв у нашому краї, закарпатські страви тощо. П’єси Василя Шкірі – це своєрідні начерки з життя закарпатців, які через десятиліття допоможуть історикам, соціальним психологам достовірно змалювати епоху, реалістично відтворити образ нашого сучасника.
Володимир МИШАНИЧ, газета
"Новини Закарпаття"