Рік тому Україна була шокована цинічними діями влади, коли студентів, які вимагали руху держави у бік євроспільноти, беркутівці жорстоко побили і брутально розігнали з центральної площі столиці. Терпець народу увірвався. Як і в часи Київської Русі, під дзвін Михайлівського Золотоверхого люд почав з усіх усюд стягуватися у Київ, аби показати владі, «ко в хижі ґазда». Активним учасником цих подій було й чимало закарпатців, серед яких і наш колега-журналіст Андрій ГАНУСИЧ (на фото).
— Минув рік відтоді, коли українці обурилися діями влади і вийшли на Майдан. Ти певний час був у гущі подій. Які відчуття нині, розчарування немає?
— Я не розчарувався, бо ніколи нашими політиками не зачаровувався. Так, є певне нерозуміння процесів, які відбуваються нині, але це точно не розчарування у Майдані. Навіть попри те, що є прихильником того, щоб Україна розвивалася еволюційним шляхом.
— Тобто ти вважаєш, що Майдан був закономірним явищем і він мав відбутися?
— Абсолютно. Як і перемога Януковича 2010 року. Все було закономірно. Ми переживаємо ті суспільні процеси, що є характерними для громадянського суспільства. Насправді йдеться про нормальні й природні явища, які не завершаться ще у найближчі 5—10 років. Але навіть за рік у нашій країні сталося чимало позитивних змін. Вони еволюційні, часто широкому загалу малопомітні. Ось і обрана нещодавно Верховна Рада, яка тривало домовляється про створення коаліції, реформи, посади, все ж є набагато кращою від попереднього парламенту, відповідно, ми можемо очікувати від неї більш конструктивної роботи.
— Є думка, що без Майдану Україна не втратила б Крим і не було б війни на сході…
— Я дивуюся, як ми не втратили Крим у 91-му році. Тоді для цього було навіть більше передумов. Що стосується загалу, повторюся — в країні відбуваються абсолютно природні соціально-економічні й політичні процеси. Бо 23 роки ми закривали очі на проблеми, які у нас були. Згадаймо, хіба сепаратистські настрої частини населення, зокрема у Криму, — це щось нове? Ні! А на Донбасі вони ще й постійно підігрівалися. У цьому значною мірою винна українська влада, хоча є й об’єктивні речі, які від нас не залежать. Тож, якби не було Майдану, ще невідомо, чим би все закінчилося. Нині ж ми принаймні бачимо, з чим маємо справу. Тепер тільки треба вирішити, як дати цьому раду.
— На самому Майдані, знаємо, не все відбувалося зовсім гладко, були й конфлікти…
— На Майдані зібралися люди з усієї країни, тож вони були різні: за характером, настроями, освітою, вихованням тощо. Зокрема, і через закарпатський намет щодня проходили сотні наших земляків. Звичайно, виникали різні ситуації, конфлікти. І це, вважаю, закономірно, однак ситуація ніколи не виходила за рамки нормальних людських відносин. До того ж Майдан постійно боровся з пияцтвом.
У перші дні, наприклад, було чимало таких, що випивали. Згодом навели з цим порядок. А якогось розбрату я взагалі не бачив. Тому для мене Майдан був і нині є ідеальним суспільством, яке мало б існувати в Україні. Попри всю трагічність подій, які згодом розгорнулися у середмісті столиці, люди добре розуміли, чого вони тут, і були готові у будь-який момент прийти на допомогу. Я, до речі, деякий час керував нашим наметом і скажу, що мені не вдавалося «порулити», бо тільки-но виникала якась проблема, всі піднімалися і бралися за роботу: щось вантажили, прибирали, чергували тощо. А у спокійніші дні самі ходили і шукали, кому чим допомогти. Один приклад — якось під ранок Майдан вкрився кригою. З боку Бесарабки двоє людей взялися її шкребти і прибирати. А за півтори години весь Майдан вже долучився до цієї праці.
— Чи можуть, на твою думку, в Україні знову виникнути умови для нового Майдану?
— Думаю, що так. Хоча дуже хочеться вірити, що для влади Майдан став «щепленням». Суспільство ж завжди буде незадоволене. Нарікатиме на повільний економічний підйом, низький рівень життя тощо. Тому, якщо влада знову забуде, на кого вона має працювати, цілком ймовірно, що може зібратися черговий Майдан. І не стільки через якісь економічні речі. Бо українці продемонстрували, що для них важливішими є основоположні засади демократії: особиста свобода, свобода слова, права людини. Якщо влада нехтуватиме цим, народ скаже свою думку. І я на цьому Майдані обов’язково буду.