Надзвичайно щедра і багата природна скарбниця верховинського краю. Один з цінних її дарунків – чорниця, назва якої зумовлена кольором круглих плодів. Щоправда, на Закарпатті цю ягоду здебільшого називають афиною, або ж яфиною.
Липень – пора масового збирання й заготівлі чорниць у високогір’ї, бо завдяки їй є і шанс виживання за теперішнього скрутного часу. Чорниця росте практично біля кожного високогірного села, де хоч і бідний грунт, зате волога місцевість, сприятливі листяні мохи. Але все-таки горяни вибирають найдальші путівці, аж на полонини.
Тут справжні плантації з гіллястими чагарниками родини брусничних. Застосовуючи «малу механізацію» – саморобні гребінки, одна особа спроможна назбирати й рекордну вагу — аж кілька десятків кілограмів чорної ягоди. Паломництво заготівельників особливо спостерігається на безлісих ділянках верхнього поясу Боржавського нагір’я, гори Кук. Ажіотаж за лісовими дарами відбувається і у Тереблянській долині, де теж суцільні зарості чорниці займають не один і не два гектари. За піку достигання ягід натовп люду з відрами і торбами нагадує справжній мурашник. Тож, приміром, у афинному Пилипці працелюбне місцеве населення встигає вдосталь запастися всякою всячиною домашнього виробництва – варенням, повидлом, джемами, соками, сиропами, морсами, киселями... Навіть винами або безалкогольними напоями, які навчилися виробляти. Ціни реалізації в приймальні пункти, як правило, постійно змінюються, в основному вони коливаються від 15 до 22 грн. Однак на базарі в райцентрі в чистому вигляді – перебраному (без листочків) – вони в продажу вже за вартістю 25 грн і дещо більше. Звичайно, приймачі, між якими йде гостра конкуренція, мають значний навар, відправляючи карпатські лісові ягоди тоннами за кордон, де вони особливо в ціні. До речі, і цей сезон виявився дуже врожайним на чорницю.
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.