Нещодавно десятеро студентів разом із керівником практики – викладачем кафедри української літератури Олегом Хававчаком – побували в Колочаві. Там вони не тільки зібрали багато фольклорного матеріалу, а й чудово відпочили.
Колективні виїзди для збирання фольклору зараз на філфаку трапляються не так часто. Цьогоріч таку пропозицію викладача частина студентів активно підтримала. Для «експедиції» обрали самобутнє село, в якому є аж тринадцять музеїв. Кілька з них майбутні україністи навіть встигли відвідати. Побували в місцевому музеї просто неба, центрі реабілітації ведмедів, з’їздили на озеро Синевір.
Після приїзду студентів Колочавою прокотилося, мовляв, філологи прийшли записувати фольклор, тому проблем з пошуком респондентів не було: бабусі самі запрошували в гості, скликали подруг, щоб поспівати та згадати, як колись ходили на вечорниці, а ще самі пропонували, аби дівчата записували їх на диктофон (студенти зазвичай робили це таємно, щоб не лякати респондентів). У результаті практиканти зібрали десятки коломийок, пісень, бувальщин, забобонів, почули купу історій про нечисту силу, відьом тощо.
Корисні поради щодо того, які питання не ставити і як легше знайти підхід до людей, студенти почули від керівника. Щодня вранці група планувала роботу на день, а ввечері обговорювали зібрані матеріали, радилися, ділилися враженнями за день.
Іванка Стець, одна з практиканток, стверджує, що з керівником їм дуже пощастило: Олег Анатолійович, як батько, дзвонив ввечері за дівчатами, які затримувалися на «вечорницях» у бабусь, переживав, разом з тим став для них і другом, і порадником. Дівчата дуже вдячні йому за таку чудову практику, яка подарувала масу позитивних емоцій та вражень. Іванка переконана, що вони змогли досягти вершини студентської майстерності – поєднали навчання (практику) з відпочинком.
Під час поїздки дівчата з різних академічних груп здружилися. Цьому сприяло життя під одним дахом, спільне готування їжі та вечори, проведені біля вогнища з гітарою, де вони переповідали почуті вдень страшні історії та співали пісень. Останнє, мабуть, запам’ятається найкраще. Іванка Стець каже, що наступного року теж планують кудись колективно з’їздити, але вже збиратимуть діалектизми.