.Основне місце дії – закарпатське село Селменці, що на Ужгородщині, розділене після Другої світової війни навпіл державним кордоном. У п’єсі йдеться про трагічну історію кохання Золтана та Юлії, які мешкали в цьому селі, але знаходились по різні боки кордону.
“Прикметно, що у виставі розгортаються події не лише з минулого, а глядач бачить сценки і з нашого сьогодення,- ділиться з Голосом Карпат виконавець однієї з ролей Бейло Нодь.- Режисер Аттіла Віднянські у притаманній йому манері талановито застосовує гротеск, фантасмагорію, дивовижні перевтілення, в яких змішуються час і простір. Багатьом краянам, напевно, добре знайома і ситуація, коли бажаючі перетнути кордон переховують на собі різну дрібну “контрабанду” – цигарки, горіхи тощо.”
Характерний штрих з життя берегівських акторів: учора ввечері вони з великим успіхом радували глядача виставою Жигмонда Моріца “Не жить мені без музики”, а сьогодні вранці вже взяли курс на Будапешт. Подібне трапляється доволі часто, причому гастролюють берегівці разом з сім’ями, як одним із чинників моральної підтримки. У столиці Угорщини до них приєднається кілька акторів – теж берегівці, котрі зараз виступають на підмостках угорських театрів. Це – лауреати престижних премій Аттіла Кріштан, Йожеф Варга та Йожеф Рац, Ласло Товт, інші.
Створений у 1993 році в Берегові Аттілою Віднянські угорський театр сьогодні вже добре знаний у Європі. В його творчому доробку близько 50 вистав різних авторів. А незмінний режисер колективу, який не пориває зв’язків із трупою навіть після переходу на основну роботу в Будапешт, у 2015-му визнаний кращим серед своїх колег в Угорщині.
Микола Горват для
Голосу Карпат