Однак ні для кого не є секретом, що ліси Закарпаття задихаються від сміття. Численні екоакції та прибирання майстрів лісу в обходах не допомагають. З кожим роком кількість сміття збульшується в геометричній прогресії.

Туристи та, що найбільше прикро, місцеві жителі влаштовують сміттєзвалища прямо в лісі. І цьому пряме свідчення є купи сміття у річках і озерах.

Краєвиди Тячівщини вражають своєю первозанністю та красою. Проте інколи ліси перетворюються на сміттєзвалище: тут можна знайти і рештки їжі, пластикові плашки, старі дитячі коляски, памперси та презервативи ...

Тому працівники Тячівського лісового господарства закликають не смітити, адже сміття наносить урон екології та шкодить у першу чергу людям, які йдуть у ліс по гриби або по воду та подихати чистим гірським повітрям!

У результаті гниття сміття, що залишилося в землі, утворюється небезпечний газ радон, який важко виявити, оскільки він не має кольору і запаху.

Але цей газ отруйний, та ще і радіоактивний. Розвіваючись повітрям, продукти розпаду радону потрапляють в легені людини разом із киснем і затримуються в них. Радон викликає мікроопіки в легеневій тканині, а підвищена концентрація газу в повітрі може привести до раку. Найуразливіші для радону найважливіші клітки - статеві, кровотворні та імунні. Крім радону, звалище може виділяти сірководень, аміак, метан, а також канцерогенні речовини - діоксини.

Найсерйознішою проблемою, яка може виникнути при розкладанні відходів, є забруднення ґрунтових вод, що може погіршити стан питної води. Дощова вода, просочуючись крізь тверді побутові відходи, поховані на звалищі, розчиняє в собі токсичні речовини, присутні в смітті. Це можуть бути солі заліза, свинцю, цинку та інших металів з іржавіючих консервних банок, розряджених батарей, акумуляторів, різноманітних побутових електроприладів.

Не обійдеться тут без пестицидів, миючих засобів, розчинників, фарбників і інших отруйних хімічних речовин. Величезну небезпеку представляють відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять ртуть.

Бережіть ліс! Поводьтеся в ньому як чемні гості – з вдячністю і повагою!