А стільки опеньків, як нині, давно вже не було.
Жителі затисянських сіл збирали упродовж літа грибні багатства, і не лише для себе, а й продавали їх заготівельникам із інших районів та областей. За файні біляки платили більше сотні гривень за кілограм. Тож не потрібно їхати й за кордон – на цьому промислі можна було заробити до двох тисяч гривень на день.
А тим часом природні можливості наших лісів вивчають і закордонні підприємці. Як розповідають наші заробітчани, нещодавно один багатий гурман із Туманного Альбіона навіть відрядив до нас свого улюбленого спеціально навченого собаку шукати найбільший грибний делікатес – трюфель, ціна на який у них сягає більше двох тисяч євро.
Тварину доставили до нашого краю, але виконувати команди з пошуку екзота пес не хотів. Навіть відмовлявся приймати їжу. Його швидко відправили назад господарю, аби не захворів, бо за такого собаку працювати заробітчанам не один рік. Як з’ясувалося, наші земляки неправильно вимовляли англійські слова, а пес через це не розумів команд.
Тож незабаром у закарпатських лісах можуть з’явитися люди, які посилено шукатимуть найдорожчий гриб. А він таки, росте в затисянських лісах. Про це свідчать архівні матеріали Королівського замку, розповіді старожилів. Його знаходять деякі запальні грибарі на тих місцях, де риють дикі кабани. Та про трюфель мало хто знає. Таємниця його пошуку завжди приховувалася. А може, це й добре, бо в погоні за гарним прибутком знищувалися б ліси – на жаль, культури бережного європейського ставлення до природи в наших громадян ще немає.
Василь ІВАШКОс. Черн, газета "Новини Закарпаття"