Текст коментаря
Ваше ім'я
Код з малюнка:
Зберегти Скасувати

Володимир Смоланка: «УжНУ за рік зробив колосальний стрибок у рейтингах»

10 вересня 2015 р., 17:10

І це, за словами ректора університету, – тільки початок

У найбільшому вищому навчальному закладі Закарпаття Ужгородському національному університеті стартував новий навчальний рік. І хоча вступна кампанія ще не завершена, попередні підсумки вже підбито. «Час Закарпаття» зустрівся з ректором університету Володимиром Смоланкою і дізнався, як пройшов цьогорічний набір студентів, якими досягненнями пишається університет і над якими завданнями керівництво вишу працює зараз. Поговорили також про політику в контексті місцевих виборів та майбутнє святкування 70-річчя УжНУ. І трохи – про скандальні звинувачення на адресу керівництва університету.

«УжНУ ВЖЕ КОНКУРУЄ ЗА СТУДЕНТІВ І З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ВИШАМИ»

- Гадаю, Володимире Івановичу, доцільно розпочати розмову запитанням про нових студентів УжНУ…

- Почну з кількісних показників. Всього на перший курс ми набрали більше 2 тисяч студентів. Причому більше тисячі – на державне навчання, і, відповідно, понад тисячу вчитимуться за кошти фізичних або юридичних осіб. 

Щодо загальної кількості нових студентів, то поки не можу озвучити остаточної цифри, бо ще триває набір за 4-ма спеціальностями на магістратуру. Але цього річ будемо мати близько 2 тисяч студентів за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» та «магістр». Загалом кількість абітурієнтів, які вступили до УжНУ в цьому році, становитиме орієнтовно 4 тисячі 150 чоловік. І це – не враховуючи іноземців.

- Їх цього року знову багато приїде в Ужгород?

- Очікуємо біля 140, можливо, 150 студентів. Ми поставили перед собою мету: набрати закордонних студентів не лише на лікувальну справу, яка, звичайно, є найбільш популярною у всьому світі серед іноземців, а й на інші спеціальності. І якщо в минулому році абітурієнти з країн Європи, Азії та Африки вступали на спеціальність «лікувальна справа», то цьогоріч ідуть вчитися ще й на стоматологів, і на міжнародних економістів, і на інженерів. Це позитивна тенденція, яку ми неодмінно будемо й надалі підтримувати.

- Чи можете коротко проаналізувати, як пройшла вступна кампанія: чи були проблеми, труднощі? Може, відзначите якісь особливості цьогорічного вступу?

- Загалом кампанія була непроста. Ми скрупульозно проаналізували всі її особливості, адже, відповідно до результатів, можна спрогнозувати, чого очікувати в наступні роки, і коригувати завдання, які ставимо перед собою, стратегію університету загалом. Я б виокремив три найважливіші особливості вступної кампанії 2015-го року.

Перша: надалі спостерігаємо наслідки погіршення демографічної ситуації, яку мали наприкінці 90-х – на початку 2000-х років. Цього року ми приймали переважно абітурієнтів 1998 року народження. Відповідно, через рік до нас вступатимуть діти, народжені 1999-го року, – їх буде ще менше, ніж цьогоріч. У 2017-му кількість випускників шкіл ще більше скоротиться, в 2018-му їх буде приблизно стільки ж, як у 2017-му році. Лише в 2019-му році число випускників шкіл трохи виросте, але навіть не досягне рівня 2015-го року. І аж у 2020-му році будемо мати стільки ж абітурієнтів, як цього року. Але все-таки їх буде менше, ніж у 2014-му, 2013-му, чи 2012-му роках.

Друга особливість: цього року спостерегли таку тенденцію, що меншу популярність серед абітурієнтів мали спеціальності фізико-математичного напряму. І не лише в УжНУ. Це загальноукраїнська тенденція, про яку, до речі, говорив міністр освіти і науки Сергій Квіт. Причина зокрема у тому, що цьогорічні випускники шкіл показали значно гірші знання під час проведення ЗНО…

- Закарпатські учні, якщо не помиляюся, взагалі мають найгірші результати в Україні. Знаю випадки, коли випускники навіть не пробували вступати в УжНУ чи інші українські університети, а одразу подавали документи у польські виші. Може, це й добре, нащо вам слабкі студенти…

- (Посміхається. – Я.С.) Безумовно, кожен університет прагне, аби в ньому вчилися найкращі, найсильніші студенти. До прикладу, середній бал атестата цьогорічних першокурсників УжНУ складає 9,66. Це дуже достойний бал.

А щодо польських вишів, які ви згадали, – це третя особливість цьогорічної вступної кампанії. Зайдете в Інтернет,побачите оголошення: «Погано здали ЗНО – приїжджайте навчатися до Польщі». Пройдіться Ужгородом - багато подібних білбордів. Багато університетів сусідніх країн передбачили для українських випускників фінансові пільги, а чимало вишів приймають українців навіть на безкоштовне навчання, тільки за співбесідою, наприклад вузи Словаччини.

Нині ми працюємо у все більш складному конкурентному середовищі. І УжНУ конкурує не тільки з українськими університетами, а вже й із іноземними навчальними закладами, які також борються за студентів. Тому мусимо прогресувати, відкривати нові навчальні програми, створювати для студентів такі умови, щоб навіть абітурієнти, які ніколи не були в Ужгороді, захотіли приїхати сюди навчатися.

- В цьому контексті запитання: з чим пов’язана така велика кількість львів’ян, які цього року вступили в УжНУ? Майже кожен десятий першокурсник – із Львівщини…

- Так, ви маєте рацію – більше 9% складають випускники Львівської області, ще стільки ж з інших областей. Це дуже добре, бо ми зараз позиціонуємо УжНУ не тільки як регіональний закарпатський університет, а як виш для всієї України. А також як міжнародний навчальний заклад.

Для цього ми проробили величезну роботу, що вже дає результат: за один рік ліцензували 19 нових спеціальностей. І важливо, що за всіма цими новими напрямками та спеціальностями УжНУ отримав державне замовлення. Більше того, всі нові напрямки були дуже популярними. Ми не тільки добре заповнили державне замовлення, а й маємо багато студентів, які вчаться на контракті. Нині очевидно, що треба й далі відкривати нові популярні спеціальності, мусимо відчувати пульс життя. Тільки так будемо успішним університетом.

«НАСТУПНИЙ КРОК – ВХОДЖЕННЯ УжНУ В МІЖНАРОДНІ РЕЙТИНГИ»

У контексті успішності навчального закладу важливо говорити про рейтингування університетів, – продовжує Володимир Смоланка. – Цього року ми мали великий обсяг державного замовлення, який, до речі, виконаний. Міністерство підкреслює, що великі обсяги держзамовлення даються і даватимуться найсильнішим університетам. Ми в 2015 році маємо 10-й обсяг держзамовлення серед усіх вітчизняних вишів – от вам і відповідь, як зараз Ужгородський національний університет позиціонується в Україні.

Взагалі сьогодні надзвичайно важливо, яке місце в рейтингу посідає наш університет серед інших ВНЗ. Весь наш колектив дуже добре попрацював і в цьому році УжНУ зробив колосальний стрибок у рейтингах. Візьмемо найбільш вагомий консолідований рейтинг університетів України. Він започаткований у 2008-му, проводиться щорічно за результатами попереднього навчального року і публікується в кінці червня – на початку липня. З часу започаткування цього рейтингу УжНУ не підіймався вище 40 місця, у 2014-му ділив 41-43 місця, а в 2015-му році ми піднялися на 30-31 місце. Це за один рік роботи!

Або, до прикладу, рейтинг Webometrics, який визначає ранг університету, аналізуючи його присутність в Інтернеті, це непрямий показник важливості та впливовості університету. Webometrics оцінює діяльність університетів, виходячи з того, якими є обсяг, помітність та вагомість Інтернет-ресурсів університетів. Чим більше якісних публікацій розміщено на сайтах університету і чим частіше користувачі з усього світу звертаються до цієї інформації, тим сильнішими є позиції конкретного університету у світі.Так-от у цьому рейтингу ми за рік піднялися зі 127-го до 26-го місця в Україні. Чи поглянемо на рейтинг прозорості університетів, який визначає відкритість вишу у адміністративній та фінансовій діяльності, – з 42-го місця УжНУ піднявся на 18-те. Зауважу, що всі ці рейтинги використовують кількісні та якісні показники, тобто вплинути на них – за допомогою «телефонного права» – як це робилося деколи раніше, неможливо ! Про наші результати ми дізнаємося з інформаційних ресурсів, там само як й інші читачі, тому їх об’єктивність є безсумнівною.

Я так багато уваги приділяю рейтингам, бо це показник успішності або популярності, який відображає важливість або вплив певного університету. Сьогоднішній абітурієнт, наш потенційний студент в Інтернеті й інших ЗМІ шукає інформацію про навчальний заклад, дізнається, що це за виш, чи має він авторитет? На основі цього робить висновок про те, чи варто туди подавати документи. Наші сьогоднішні позиції свідчать про те, що наш університет є дуже динамічний. А я ставлю мету, аби ми ще більше прискорили наш розвиток. І наступний наш крок – входження УжНУ в міжнародні рейтинги. Поки що нашого університету там немає.

- А як до цих рейтингів потрапити?

- Дуже непросто. Щоб ми змогли стати учасником міжнародного рейтингування, мусимо стати членом різних асоціацій університетів. На сьогодні подано документи і УжНУ запросили вступити до конференції ректорів Дунайського регіону. На початку жовтня їду до Словенії, у місто Марибор, де після доповіді про університет шляхом голосування ректорів має вирішитися, чи отримає наш університет членство в цій асоціації. Також УжНУ уже на шляху до Європейської асоціації університетів. Аби стати її членом ми мусіли отримати 3 рекомендації від іноземних вишів. Уже вдалося заручитися такою підтримкою. Тож не за горами той день, коли Ужгородський національний університет почне обліковуватися в іноземних рейтингах. Наголошу, що міжнародні рейтинги, до прикладу U-multirank, умови членства в Європейській асоціації університетів передбачають надання цим інституціям багато інформації про університет – адміністративної, фінансової. Тому входження в міжнародні рейтинги, приєднання до асоціацій означає і підвищення нашої прозорості, є стимулом для підвищення ефективності менеджменту, який тепер стане об’єктом міжнародного моніторингу.

- Цікаво, скільки українських вишів уже облікуються в міжнародних рейтингах?

- Лише п’ять.

- Тобто ви намагаєтеся просунути УжНУ в когорту українських університетів-лідерів?

- Я прекрасно розумію, що чим далі, тим важче буде рухатися по рейтингу вгору. Адже там – найкращі. Але думаю, ще пару років роботи – і, дасть Бог, ми будемо в 20-ці найкращих університетів України. Для цього є всі передумови.

Повертаючись до теми міжнародних рейтингів, додам, що вони важливі ще й тому, що дадуть змогу збільшити кількість потенційних студентів-іноземців. Зрозуміло, що УжНУ не потрапить навіть у список, скажімо, перших 500 найкращих університетів світу, там зараз немає жодного українського навчального закладу. Але потрапляння в світовий рейтинг буде величезним стимулом для всього колективу університету працювати так, аби рости, здобувати авторитет.

                         «АВТОНОМІЯ – ЦЕ НАСАМПЕРЕД ПІДВИЩЕНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

- Володимире Івановичу, останні два роки дуже часто говорилося про те, що УжНУ хоче отримати статус дослідницького університету. Ви називали це одним із завдань, яке стоїть перед керівництвом університету. Чи є успіхи в цій справі?

- Над цим завданням працюємо постійно. Ситуація така: кільком українським університетам у 2009-2010 роках було надано статус дослідницьких, однак він надавався на 5 років і цей термін збіг. За словами нашого міністра Сергія Квіта, зараз цей статус нікому не надається, бо будуть змінюватися критерії і вимоги, які необхідно виконати для отримання статусу дослідницького вишу. Упевнений, що ці нові критерії будуть дуже високими.

Це не означає, що ми просто чекаємо, коли цей час настане. Ні, ми готуємося. Зокрема добиваємося того, аби унікальні колекції інкунабул та рукописних книг Наукової бібліотеки УжНУ включили до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Дуже добре попрацювали співробітники нашої бібліотеки та багатьох інших підрозділів, вся необхідна документація вже оформлена, подана в міністерство і ми очікуємо, що ця колекція буде внесена до Державного реєстру.

Треба наголосити, що наявність у виші наукового об'єкта, який становить національне надбання, – це критерій, без якого виш не може отримати статус «дослідницький». Із тих університетів, які отримували цей статус, кожен мав науковий об’єкт, який був визнаний національним надбанням, – в одному випадку це були наукові фонди, в іншому, до прикладу, – унікальний гербарій чи зоологічна колекція. Без цього не можна стати членом цього дуже вузького кола дослідницьких університетів.

- Коли приймали новий закон про вищу освіту, його безумовною перевагою всі називали підвищення автономії університетів. Чи легше працювати тепер, коли УжНУ став більш автономним? Чи навпаки – складніше? Можливо, простіше тоді, коли тобі все дають і все за тебе вирішують, ніж коли потрібно самому приймати рішення…

- Ви абсолютно праві. Комусь, може, здається, що автономія університету означає меншу відповідальність. Ні, навпаки – це підвищена відповідальність. Насамперед за якість освіти. Автономія університетів і підвищення якості навчання – це дві основні цілі реформи, яку проводить Міністерство освіти і науки.

Безперечно, автономія дозволяє університету грамотніше й ефективніше господарювати. До речі, буквально кілька днів тому наш міністр повідомив, що нарешті прийнято рішення про те, що університети мають право розміщувати свої кошти в банках. Це було записано в новому законі «Про вищу освіту», але не існувало механізму втілення цієї норми. Нарешті крига скресла. Тепер університет зможе сам вирішувати, де мати рахунок: у казначействі, чи в одному з банків, що має державну форму власності. Таким чином виші зможуть краще розпоряджатися фінансовим ресурсом, частину коштів, до прикладу, можна буде розмістити на короткотривалий депозит і заробити для навчального закладу додаткові гроші.

- Чи очікуєте ще змін у системі вищої освіти?

- Реформа триває. До прикладу, міністерство декларує, що з наступного року вже не буде держзамовлення. Натомість з університетами укладатимуться контракти на підготовку фахівців певних спеціальностей. Ще немає подробиць, але така новація задекларована. І знову виходимо на те, про що говорили, – наскільки сильний, наскільки рейтинговий університет. Бо ці контракти будуть укладатися насамперед із потужними вишами. І в результаті вони стануть ще сильнішими, а слабкі будуть потихеньку зникати. Або шукати можливості об’єднання з сильнішими університетами.

Це, до речі, одна з цілей, яку ставить перед собою міністерство, – зменшити кількість навчальних закладів. Ви знаєте, що у нас нині більше 300 вузів. А, до прикладу, в таких країнах, як Франція і Великобританія, що мають населення під 60 мільйонів, у кожній – до 100 вишів. Тож кількість університетів буде скорочуватися. Процес вже пішов, закриваються деякі філії, ідуть перевірки діяльності вишів. Були навіть виявлені «філії», що мали лише одну кімнату, в якій зберігалися залікові книжки. Про який рівень освіти в такому випадку можна говорити? Тому це ще один із напрямів, в якому очікуємо на нові правила гри.

                      «ЧИМ КРАЩІ СПРАВИ В УжНУ, ТИМ ГОЛОСНІШЕ ЧУТИ ФЕДОРА ВАЩУКА»

- Пане ректоре, не можу не задати кілька запитань за наслідками недавнього доволі скандального інтерв’ю вашого попередника, а нині ректора словацького Центральноєвропейського університету Федора Ващука одному з регіональних телеканалів. Зокрема, він заявив, що прийом студентів-іноземців до УжНУ – це велика афера…

- Спочатку маю всіх засмутити: пан Ващук уже не є ректором Центральноєвропейського університету в місті Скаліца. Як бачите, і там довго не протримався. Скажу більше: одна із співзасновників і нинішня ректор цього словацького вишу пані Хайді Шварцзова, яка нещодавно відвідала наш університет, навіть просила не згадувати його прізвище…

А по суті цього питання… Залишу на совісті пана Ващука його некоректне «так звані індуси», коли він говорив про наших студентів-іноземців. Про це не будемо говорити. Скажу одне: звинувачення є абсолютно безпідставними, а інтерв’ю практично повністю неправдиве. Що стосується іноземців. УжНУ не порушував ліцензійний обсяг при прийомі цих студентів. Ми не прийняли жодного студента, поки не отримали дозвіл від Міністерства освіти і науки і поки не збільшили ліцензійний обсяг. Бачили, що складаються форс-мажорні обставини (в Ужгород одразу приїхало багато студентів Луганського медуніверситету), зразу звернулися з листом до міністерства з проханням дозволити прийняти цих студентів на навчання, дуже швидко підготували ліцензійну справу. Я тепер не дивуюся (хоча ми, звичайно, здогадувалися, звідки «росли ноги»), що проти університету тоді спробували відкрити кримінальну справу. Тепер багато чого проясняється і стає зрозумілим… Всім студентам будуть видані дипломи нашого університету, за якими вони зможуть продовжувати післядипломну підготовку у нас чи в інших країнах і успішно працювати лікарями. А компетентність Федора Григоровича у справі видачі фальшивих дипломів уже загальновідома.

- А як щодо згаданої кримінальної справи?

- Наскільки володію інформацією, вона закрита. Там нічого й не могло бути, бо з нашого боку все було зроблено згідно з чинним законодавством.

Загалом мені навіть смішно коментувати ті твердження, з якими виступив «успішний менеджер», як він сам себе назвав, Федір Ващук. Наприклад, одне з них. Він повідомив, ніби університет закуповує обладнання для операцій на головному мозку для Центру нейрохірургії. Це абсолютна неправда. Є реєстр державних закупівель, будь-хто може зайти в інтернеті на цей веб-портал і подивитися, що жодного тендеру по, як сказав колишній ректор, лапароскопічній апаратурі, університет не оголошував. Більше того, він у черговий раз проявив свою некомпетентність, сказавши, що це лапароскопічна установка для операцій на головному мозку, він навіть нібито переглядав ціну на нього. Хоча лапароскопічна апаратура, і це всім відомо, використовується для операцій на внутрішніх органах, передусім на черевній порожнині. Поки що ніхто не придумав шляхи доступу до головного мозку через черевну порожнину… Можливо, Федір Григорович придумає або вже придумав. І там багато таких речей у цьому інтерв’ю.

- Але Федір Ващук серед іншого звинуватив керівництво університету у нераціональному, навіть «злочинному» поводженні з грошима, заявивши, що кожного дня на рахунках університету лежать мільйони гривень, у той час, як національна валюта девальвує. За його словами, на вітер було викинуто близько 50 мільйонів гривень… Що скажете на це?

- На сайті університету ми публікуємо звіти фінансової діяльності, на Вченій раді 28 серпня оприлюднено звіт за перше півріччя цього року. Там видно, що у нас на кінець першого півріччя у загальному фонді залишилося … 6 гривень (а не декілька мільйонів, як стверджувалося). Так і має бути, ці кошти мають повністю використовуватися. А зі спеціального фонду – тобто з тих грошей, які університет заробляє сам, – ми за перше півріччя використали близько 46 мільйонів гривень, в тому числі на закупівлю муляжів для навчання студентів медичного факультету. Зараз маємо на рахунку біля 14 мільйонів, які передбачені для оплати масштабних робіт, що завершуються на семи факультетах і у двох гуртожитках, а також закупівлю необхідного обладнання для навчального процесу. Ця вся інформація є у відкритому доступі, тож будь-хто може її перевірити.

Пан Ващук, до речі, наговорив, що нинішні високі рейтинги університету – це також його заслуга. Та ж ми порівнюємо рейтинги, що оприлюднені за результатами 2014/2015 і 2013/2014 навчальних років. А тому незрозуміло про які особисті заслуги говорив колишній ректор, позитивна динаміка після зміни керівництва вишу чітка і всім зрозуміла.

Готовий спростувати один за одним усі озвучені в інтерв’ю закиди. Але це не вартує «виїденого яйця», а також витраченого часу. А я не та людина, яка любить копирсатися в чужій брудній білизні. Хоча міг би багато цікавого розповісти про особливості керівництва «успішного менеджера», залишені ним борги, «дивні» угоди, непотрібну університету оренду приміщень у певних приватних структур, оплату оренди за не введені в дію котельні та навіть відсутність технічної документації на неї, повну відсутність найбільш необхідних матеріалів для проведення лабораторних робіт на факультетах природничого напряму… Скажу лиш одне: як показує життя, чим краще справи в університеті, тим голосніше чути Федора Ващука. Мабуть, це хороший знак, – посміхається.

- І ще одне запитання, навіяне інтерв’ю Федора Ващука. Він каже, що в УжНУ слід провести дострокові вибори ректора. Як оцінюєте цю заяву?

- Для цього немає ніякого підґрунтя. Хоча, ви знаєте, я б із задоволенням пішов із ним на вибори, але у мене діючий контракт з міністерством. Хочу звернутися до пана Ващука, який, думаю, прочитає це інтерв'ю: «Федоре Григоровичу, час підтасовок і фальсифікацій виборів у нашій країні, здається, завершився назавжди. Тож у Вас немає ніяких шансів».

«УНІВЕРСИТЕТ ЯК БУВ, ТАК І БУДЕ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ»

- Володимире Івановичу, наближаються чергові вибори. Багатьом цікаво, чи братимете в них участь ви? Може, маєте амбіції позмагатися, скажімо, за крісло мера Ужгорода?

- Ні, таких амбіцій не маю. Моє місце – в університеті. Я був обраний колективом, тож планую іще 6 років працювати на розвиток УжНУ. Що стосується агітації, то університет як був, так і буде поза політикою. Ми завжди раді вітати гостей, які приходять читати студентам лекції, але політичної агітації в стінах УжНУ не буде. В той же час я ніколи не дозволю ні собі, ні комусь іншому дискредитувати за партійною, расовою чи релігійною ознакою ні студентів, ні працівників нашого університету. Кожен зможе взяти участь у виборчому процесі, балотуватися сам, агітувати за інших, щоправда, тільки поза роботою.

Що стосується моєї участі у виборах, то, найімовірніше, я буду кандидувати в депутати обласної ради.

- Вже зовсім скоро УжНУ відзначатиме 70-літній ювілей. Розкажіть, будь ласка, чи планується якесь помпезне святкування?

70 років – це дуже серйозна дата, тож до її відзначення ми готуємося вже давно. Не хотів би, щоб святкування ювілею були помпезними. Ми проводитимемо цілий ряд заходів протягом тижня другої декади жовтня. Знаю, багато акцій готують наші студенти. Відбудеться святкова Вчена рада, запросимо наших колег і партнерів із різних університетів, в тому числі із зарубіжних. Будемо присвоювати звання Почесних докторів відомим фахівцям із-за кордону, які тривалий час співпрацюють із УжНУ, будемо вітати наших співробітників. Одне слово, зробимо святкування таким, яке запам’ятається і викладачам, і студентам, і ужгородцям, що вболівають за університет.

- Дякую за розмову.

- Спасибі вам.

Розмовляв Ярослав Світлик, "Час Закарпаття"

У публікації використані фото Медіацентру УжНУ та сайту "Заголовок"

Останні новини

Закарпаття

Україна

Світ

Всі новини »
Головний редактор - Ярослав Світлик, журналісти - Мирослава Химинець, Вікторія Лисюк, Габріелла Руденко.
© 2010-2014 «Час Закарпаття». Передрук матеріалів дозволений лише за умови гіперпосилання на chas-z.com.ua. E-mail редакції: chas.zakarp@gmail.com