Це твір про небо і землю, тільки погляд цей проникає у світ із відомої закарпатцям гори Ловачки. Це притчі про те, як ми втрачаємо одне одного і не знаходимо цьому пояснень. Як бережемо пам’ять про дорогих нам людей, якщо вже їх самих не могли втримати. Твір сповнений найніжнішого світла, яке дуже легко можна зруйнувати темрявою. А ще в ньому багато майбутнього, заради якого варто жити.
У цьому творі, як і в деяких інших, автора цікавить: а що там, за межами людської свідомості? Адже не кожен зважиться цей готар переступити. Бо ж прозріння може принести не тільки радість, а й зранити людину. Тому в повісті присутні і війна, і смерть, і великий біль. Проте найбільше тут все ж любові й надії зустрітися знову й знову на цій землі.
Повість нашого земляка викликала великий розголос та захват читачів. Імениті колеги та читачі з віддаленої глибинки вражені талантом письменника, який з такою легкістю поєднує реальне та невидиме у своїх творах. Автор часто друкувався в цьому часописі і кожен його твір у «Дзвоні» – давноочікуваний і бажаний. Тож за Карпатами з нетерпінням чекають на нові повісті та романи Дмитра Кешелі.
Мар’яна НЕЙМЕТІ, газета
"Новини Закарпаття"