«Рафтинг - це захоплюючі пригоди, викид адреналіну, перемога над водною стихією, і в якійсь мірі над собою, це згуртування учасників походу в команду однодумців, але це ніяк не розважальний атракціон на воді. Тут є свої чіткі правила, які необхідно неухильно виконувати», – пояснює Степан Жук, організатор сплавів «По Тисі разом», що були започатковані ІРС "ДКЗ" ще 11 років тому.
Рафти – не єдиний вид плавзасобів, який може використовуватися для сплавів річками (крім них ще є плоти, байдарки, катамарани, каное тощо), проте загалом саме вони дали назву цьому виду ектремального спорту та туризму. З’явився рафтинг як вид відпочинку на Закарпатті на початку 90-их років. Запровадили «моду» на нього наші сусіди-угорці. Цікаво, що Угорщині, де зовсім немає рік, придатних для серйозних сплавів, гребля на байдарці та каное входить до шкільної програми.
«Існує 5 категорій складності для сплавів. Перша – це озеро. Штиль. Друга і третя категорії – це наші річки Тиса, Латориця, Уж. 4-ту категорію складності мають річки Прут та Черемош, але лише весною, коли вони повноводні. Річок 5-ї категорії складності взагалі в Україні немає», - пояснює рафтер зі стажем Юрій Роспопа, керівник Виноградівського спортивно-туристичного клубу водного туризму «Хвиля».
На Закарпатті все ж основною річкою для сплавів є Тиса. Це найдовша ріка краю. Її протяжність на території області – понад 210 км (загальна довжина цієї водної артерії - 990 км). «Усі решта рік приблизно мають 70-80 км (адже беруть свій початок на вододільних хребтах). Вони придатні для сплаву, але тільки ранньою весною, коли є паводок, коли тануть сніги. Протягом літа вони стають не судноплавними», – каже Юрій Роспопа.
Тиса ж у своїй нижній течії (від Буштина до Виноградова-Вілока) судноплавна круглий рік. У верхній, гірській, течії (відтинок з Рахова до Буштина) можливість для сплавів є тільки до кінця травня. Але, звичайно, сплавитись бурхливими «киплячими» водами гірської течії тут наважуються здебільшого спортсмени-професіонали або ж рафтери із солідним стажем. Для туристів-початківців це доволі складні водні ділянки.
Інша справа – нижня течія Тиси. Тут найбільш зручно знайомитись з рафтингом. «Під час організації трьохденних сплавів відрізок нижньої течії ми ділимо на 3 частини: Буштино-Хуст, Хуст-Виноградів, Виоградів-Вілок, і проходимо їх у три етапи. У день долаємо відповідно 30, 28 та 17 км. Але по часу останній відрізок найбільш тривалий, адже течія на рівнині стає вкрай повільною», – пояснює пан Юрій.
Вікові рамки для охочих зайнятися рафтингом практично відсутні. «Рекорд 2 роки тому поставила екстремальна сім’я з 8-місячною дитиною. Ми «поселили» дитя в спа
сжилет, там воно дуже спокійно і затишно почувалася усі три дні сплаву. А от найстарший наш учасник мав 72 роки», – розповідає Юрій Роспопа. Що ж до обмежень, які диктує стан здоров’я, то їх є кілька. Не бажано сплавлятися річками гіпертонікам, людям з серцевими негараздами, а також тим, хто не може довго знаходитись на сонці. Якщо ж до сьогодні ви боялися зайнятися рафтингом тільки через невміння плавати, то, кажуть організатори сплавів, дарма! «Якщо не вмієте плавати, то просто не сходьте із рафта у воду», – жартує пан Юрій. Однак, жарти-жартами, а правил техніки безпеки на воді слід дотримуватися зі всією відповідальністю. «Тільки в цьому випадку рафтинг стане безпечним, захоплюючим відпочинком і, безсумнівно, буде приносити величезне задоволення», – доповнює Степан Жук. Тож на час водної мандрівки кожен учасник надягає страхувальний жилет і, звичайно ж протягом усього сплаву знаходиться під наглядом інструктора. До речі, сплави по Тисі доволі часто бувають масовими: одночасно можуть сплавлятись й 13 рафтів із 60 людьми на борту! Тож не дивно, що багато великих компаній полюбляють саме в такий спосіб відзначати власні корпоративи. Дійсно, враження незабутні!